У Львові 30 серпня біля найбільшого флагштока Львівщини підняли Державний Прапор України та Прапор Надії. Це стало знаком підтримки українських захисників і захисниць у російському полоні або зниклих безвісти.

Прикордонниця Еліна Мединіна підняла Прапор Надії. Вона військова лікарка і захисниця Маріуполя.

Під час оборони міста Еліна надавала медичну допомогу пораненим військовослужбовцям і цивільним. Вона працювала в надзвичайно складних умовах на «Азовсталі».

21 травня 2022 року Еліна вийшла з території металургійного комбінату і потрапила в російський полон.

Після повернення вона продовжила службу. Нині Еліна Мединіна очолює сектор охорони здоров’я Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Прапор Надії Еліна підняла разом із двома хлопцями. Для них тема полону та зниклих безвісти стала особистою історією.

Один із них – син військовополоненого військовослужбовця 12-ї бригади спеціального призначення «Азов». Інший – син військовослужбовця Збройних Сил України, який зник безвісти 16 жовтня 2025 року.

Його родина вже десятий місяць продовжує пошуки та не втрачає надії на повернення батька.

Церемонія розпочалася із загальнонаціональної хвилини мовчання.

Оркестр Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного виконав Державний Гімн України. Під звуки гімну над Львовом підняли синьо-жовтий стяг.

Поруч замайорів Прапор Надії. Він символізує пам’ять про тих, чия доля досі невідома, підтримку їхніх родин та віру в повернення українських військовослужбовців додому.

До заходу долучилися військовослужбовці Західного регіонального управління Держприкордонслужби, 7 прикордонного Карпатського загону, представники органів влади, громадськості та громадських рухів.

Прапор Надії став символом підтримки українських військовополонених і зниклих безвісти.

Білий колір уособлює надію на визволення та повернення додому. Чорний колір символізує біль полону і невідомості.

Тисячі українських родин живуть із цим щодня.