Завтра, 5 вересня, Львів прощатиметься з Героями Любомиром Мируном та Андрієм Никитюком.

Інформацію оприлюднили у пресслужбі Львівської міської ради.

Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла.

Опісля, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають захисників на Личаківському кладовищі, у полі почесних поховань №87 на вулиці Пасічній.

На будівлях уздовж маршруту колони вивісять синьо-жовті прапори з жалобною стрічкою.

Міська влада закликає долучитися до прощання і просить утриматися від розважальних заходів у цей час.

Любомир Мирун (23.02.1978 – 06.12.2023) народився і жив у Львові.

Він навчався у Львівській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті №104.

Потім здобув професійну освіту в Львівському професійному коледжі ресторанного бізнесу.

Отримав фах продавця непродовольчих товарів.

Любомир проходив строкову військову службу.

Працював продавцем, охоронцем, експедитором, вантажником і комплектувальником на приватних підприємствах.

Рідні згадують його як доброзичливу, щиру та працьовиту людину.

Він любив готувати й проводити час на природі, дбав про тварин.

У 2023 році став на захист України від російської агресії.

Захищав територіальну цілісність у Донецькому напрямку, служив у військовій частині А4438.

Отримав медаль “Ветеран війни”.

У Любомира залишилися сестри, племінники, тітка, похресники та родина.

Андрій Никитюк (24.12.1968 – 29.08.2026) також був львів’янином.

Він навчався у середній школі №30 міста Львова.

Отримав вищу освіту на біологічному факультеті Львівського університету імені Івана Франка.

Післядипломно навчався у Львівському медичному університеті імені Данила Галицького.

Проходив строкову військову службу.

Працював у Львівському науково-дослідному інституті епідеміології та гігієни МОЗ.

Також працював у КНП ЛОР “Клінічний центр дитячої медицини”.

Продовжив наукову діяльність у Бельгії — у KU Leuven, VIB та компанії “Тіботек (Вірко)”.

Родина описує Андрія як інтелігентну, турботливу і оптимістичну людину.

Він багато читав, цікавився літературою та культурним життям міста.

Андрій любив готувати, експериментувати з рецептами, займався велоспортом.

Із початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини.

Служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила.

Боровся на Луганському, Херсонському та Донецькому напрямках.

Нагороджений пам’ятною медаллю “За оборону Торецької громади”.

У Андрія залишилися син, хрещена, дядько, двоюрідні сестри та брат, племінники і родина.