Кам’янка‑Бузька та Трускавецька громади частково долучилися до збору 73 мільйонів гривень на мобільні укриття для дітей Дніпропетровщини.

Допомогти частково — краще, ніж не допомогти взагалі. Але коли йдеться про безпеку дітей під час війни, варто робити все необхідне.

Обидві громади отримали пропозиції щодо фінансування, але погодилися лише на частину потрібної суми.

Кам’янка‑Бузькій громаді запропонували спрямувати 700 тисяч гривень. Вона передбачила 350 тисяч.

Трускавецькій громаді запропонували 3 мільйони гривень. Вона передбачила і вже перерахувала 1 мільйон.

За даними, які є наразі, решту коштів обидві громади виділяти не планують.

Це важливо, і дякувати за кожен внесок потрібно. Але в умовах війни оцінюємо не лише факт допомоги, а й масштаб рішення відносно можливостей громади.

Ось цифри, що дають розуміння, як ці громади фінансують потреби, пов’язані з війною.

За січень–липень 2026 року Кам’янка‑Бузька громада скерувала на такі потреби близько 8,7 мільйона гривень. Це становить 5,7% усіх її касових видатків за цей період.

Трускавецька громада спрямувала близько 8,8 мільйона гривень. Це лише 3,1% її касових видатків.

Станом на 21 серпня на рахунках Кам’янка‑Бузької громади залишалося 50,7 мільйона гривень. У Трускавецької — 124,1 мільйона.

Чи дійсно шість і три відсотки — максимум, який можуть дозволити собі ці громади в умовах повномасштабної війни?

Мобільні укриття на Дніпропетровщині — це конкретна допомога людям в прифронтовій області. Це безпека, життя й здоров’я дітей.

Львівщина взяла на себе зобов’язання зібрати на ці укриття 73 мільйони гривень. Ми маємо всі ресурси, щоб виконати це завдання. Єдина перепона — байдужість.

“Очікую від керівництва Кам’янка‑Бузької, Трускавецької громад та інших, які ще вагаються, не пояснень, а чесного перегляду своїх можливостей і рішень”, — йдеться у повідомленні.