У четвер, 27 серпня, Львів проведе в останню путь трьох захисників України — Максима Іжова, Василя Шпіка та Тетяну Кучеряву. Вони віддали життя, боронячи країну від російських окупантів.

«Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань», – йдеться у повідомленні ЛМР.

Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Орієнтовно об 11:30 відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають захисників та захисницю на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна).

Хто вони були

Максим Іжов (04.03.1992 — 11.10.2025). Народився у Мукачеві на Закарпатті.

Навчався у Мукачівському ліцеї №5. Працював продавцем на орендному підприємстві «Галицький ринок».

Рідні згадують Максима як веселого, життєрадісного та справедливого чоловіка. Він займався спортивними танцями, любив музику й риболовлю, вболівав за футбол. У вільний час захоплювався телефонними іграми.

У 2025 році пішов на фронт. Боронив Донецький напрямок у складі 81-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. У Максима залишилися дружина, син, друзі та родина.

Василь Шпік (13.01.1968 — 20.08.2026). Родом із села Суховоля Львівської області.

Навчався у Суховільському ліцеї. Пройшов строкову військову службу. Працював робітником з поточного ремонту у школі №55 Львова.

За словами близьких, Василь мав сильний характер — був справедливим, рішучим і водночас оптимістичним. Захоплювався тенісом, любив господарювати вдома та збирати гриби в лісі. Для родини він назавжди залишиться надійною й працьовитою людиною.

На фронт пішов у 2023 році. Захищав Донецький напрямок у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади, а пізніше — 143-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ.

Нагороджений медаллю «Ветеран війни». У Василя залишилися дружина, двоє синів, двоє онуків, сестри, брат та родина.

Тетяна Кучерява (24.02.1987 — 26.08.2026). Народилася в селищі Шевченкове Харківської області.

Навчалася у Шевченківській школі №2, згодом здобула вищу освіту в Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут».

Пройшла військову кафедру при Військовому інституті танкових військ цього ж закладу. З 2011 року служила у Збройних силах.

Близькі описують Тетяну як добру, позитивну та цілеспрямовану людину. Вона любила подорожі й час із сім’єю, цікавилася психологією і навіть здобула науковий ступінь кандидатки психологічних наук.

З початком повномасштабної війни стала на захист країни. Опанувала керування танком — і у 2015 році першою серед українок стала жінкою-танкісткою.

У 2016 році обіймала посаду заступниці командира гуманітарного проєкту «Евакуація 200» Управління цивільно-військового співробітництва ЗСУ. Займалася ексгумацією, транспортуванням і передачею тіл загиблих військових їхнім родинам. Пізніше передавала свій бойовий досвід курсантам Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Нагороджена відомчими відзнаками Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗСУ. У Тетяни залишилися син, чоловік, мати, сестра та родина.

Створено за матеріалами: 032.ua