Завтра Львів проведе в останню путь трьох Героїв — Дмитра Магеровського, Михайла Стечишина та Ореста Очерклевича.

Про це повідомила пресслужба Львівської міської ради.

19 серпня місто прощатиметься з захисниками, які загинули у боротьбі проти російських окупантів.

Панахида за Дмитром Магеровським та Михайлом Стечишиним розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Приблизно о 11:30 відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають воїнів на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вулиця Пасічна).

Панахиду за Орестом Очерклевичем правитимуть об 11:00 у храмі свв. апп. Петра і Павла в селі Зимна Вода. Захисника поховають на Зимноводівському кладовищі.

Вздовж маршруту жалобної колони на будівлях з’являться синьо-жовті прапори з чорними стрічками.

Міська влада закликає мешканців приєднатися до прощання та тимчасово відмовитися від розважальних заходів і святкувань.

Михайло Стечишин (27.07.1988 – 02.04.2024) народився у селі Зубра на Львівщині. Навчався у Зубрянському ліцеї Солонківської сільської ради, а пізніше здобув фах у державному професійно-технічному навчальному закладі “Міжрегіональне вище професійне училище автомобільного транспорту та будівництва”.

Пройшов строкову військову службу.

Працював інкасатором в управлінні поліції охорони Львівської області. Потім обіймав посаду охоронця в державній установі “Львівська виправна колонія (№48)” та в установі “Табір для тримання військовополонених “Захід 4”.

Рідні згадують Михайла як щиру, доброзичливу та справедливу людину. Він був люблячим і турботливим батьком, вірним другом. Захоплювався сільським господарством і завжди любив працювати.

З початком повномасштабної війни став на захист країни. Боронив Донецький напрямок у складі 225-го окремого штурмового батальйону Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений нагрудним знаком “Ветеран війни”.

У Михайла Стечишина залишилися мати, дружина, донька, двоє синів, сестра з сім’єю, брат та інші родичі.

Дмитро Магеровський (11.11.1992 – 16.02.2025) походив із міста Буськ Львівської області. Здобув освіту у Буському опорному закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Буської міської ради.

З 2011 року служив у складі 1-ї Галицько-Волинської радіотехнічної бригади Повітряних сил Збройних Сил України.

За словами близьких, Дмитро мав спокійний, врівноважений характер, був відповідальним, справедливим та мужнім. Ніколи не відмовляв у допомозі тим, хто її потребував. У вільний час грав у комп’ютерні ігри, любив природу та цікавився автомеханікою.

З початком повномасштабного вторгнення захищав Україну у складі Повітряного командування “Захід”. У 2025 році воював на Донецькому напрямку в рядах 37-ї окремої бригади морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

У Дмитра Магеровського залишилися батьки, сестра та інші родичі.

Орест Очерклевич (10.07.1975 – 20.03.2026) — львів’янин. Навчався у середній загальноосвітній школі №74 Львова, згодом отримав фахову освіту у Львівському професійно-технічному училищі.

Пройшов строкову військову службу. Працював у сфері будівництва на приватних підприємствах.

Близькі описують Ореста як доброго, чесного, надійного та мужнього чоловіка. Він був врівноваженим, люблячим батьком і чоловіком. Цікавився радіоелектронікою, мав репутацію майстра на всі руки. Цінував родину, любив життя та мав багато планів на майбутнє.

З початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини. Воював на Північно-Слобожанському, Луганському, Запорізькому та Донецькому напрямках у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений відзнакою “Хрест Сил територіальної оборони”, медаллю “Захиснику України” та нагрудним знаком “Ветеран війни”.

В Ореста Очерклевича залишилися дружина, донька, батьки, сестра, родина та побратими.