Львів проведе церемонію прощання із загиблими захисниками у четвер, 27 серпня. Місто попрощається з Максимом Іжовим, Василем Шпіком та захисницею Тетяною Кучерявою. Вони віддали життя, боронячи Україну від російських окупантів. Міська влада звернулася до львів’ян і гостей міста з проханням долучитися до прощання. Також вона закликала утриматися від розважальних заходів у цей день.

Похоронний чин розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. О 11:30 на площі Ринок відбудеться загальноміська церемонія прощання. Поховають захисників на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 по вулиці Пасічній.

Максим Іжов з’явився на світ 4 березня 1992 року в Мукачеві на Закарпатті. Навчався в Мукачівському ліцеї №5 Мукачівської міської ради. Працював продавцем на орендному підприємстві «Галицький ринок».

Близькі пам’ятають Максима веселим і життєрадісним. Він мав доброзичливий характер, був завзятим та справедливим. Чоловік захоплювався спортивними танцями та музикою. Любив риболовлю й футбол, а вільний час нерідко проводив за телефонними іграми. У 2025 році став на захист держави. Обороняв Донецький напрямок у складі 81-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ. У Максима залишилися дружина, син, друзі та рідні.

Василь Шпік народився 13 січня 1968 року в селі Суховоля на Львівщині. Навчався в Суховільському ліцеї Зимноводівської сільської ради, пройшов строкову військову службу. Працював робітником з поточного ремонту в середній загальноосвітній школі №55 Львівської міської ради.

За словами рідних, Василь мав справедливий і рішучий характер. Був сильним духом, оптимістичним чоловіком з вольовою натурою. Він любив свою роботу та надавав перевагу активному способу життя. Займався тенісом, дбав про господарство, а на природі часто збирав гриби. У 2023 році став на захист Батьківщини від російського вторгнення. Служив на Донецькому напрямку — спочатку в 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді, згодом у 143-й окремій механізованій бригаді Сухопутних військ. Отримав медаль «Ветеран війни». У Василя залишилися дружина, двоє синів, двоє онуків, сестри, брат і рідні.

Тетяна Кучерява народилася 24 лютого 1987 року в селищі Шевченкове на Харківщині. Закінчила Шевченківську середню загальноосвітню школу №2. Вищу освіту здобула в Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут». Пройшла навчання на військовій кафедрі при Військовому інституті танкових військ цього ж закладу. З 2011 року проходила військову службу.

Рідні описують Тетяну як добру й позитивну людину. Вона мала оптимістичний характер, була турботливою та цілеспрямованою. Любила подорожі та час із родиною. Цікавилася психологією й здобула науковий ступінь кандидатки психологічних наук. З початком повномасштабної війни стала на захист країни. Опанувала керування танком і постійно вдосконалювала бойові навички. У 2015 році стала першою жінкою-танкісткою в Україні.

У 2016 році Тетяна обіймала посаду заступниці командира гуманітарного проєкту «Евакуація 200» при Управлінні цивільно-військового співробітництва ЗСУ. Виконувала завдання з ексгумації, транспортування та передачі тіл загиблих військових їхнім родинам. Пізніше передавала практичний і бойовий досвід курсантам Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Отримала відомчі нагороди Міністерства оборони та Генерального штабу ЗСУ. У Тетяни залишилися син, чоловік, мати, сестра та рідні.