Наталія Костенко — про виклики та досягнення під час трансформації Шептицької громади

Наталія Валентинівна Костенко з 2023 року обіймає посаду головного спеціаліста відділу цифрової трансформації, інформаційної політики та прозорості Шептицької міської ради. Вона є секретарем робочої групи з інтеграції стратегічного планування та публічних інвестицій, створеної при міській раді. Кандидат економічних наук, доцент кафедри міжнародної економіки, авторка монографії «Стратегії геоекономічного розвитку країн в контексті міжнародних інтеграційних процесів» (2014). Родом із Криму, професійний і науковий шлях проходив у Донецьку; на Львівщині Наталія живе з 2014 року з перервами. Має значний досвід викладання зі стратегічного управління, роботи в автомобільній промисловості та участі в міжнародних проєктах.

Наталія поєднує ґрунтовні теоретичні знання з практичним досвідом і впевненістю, що навіть невелика громада може провести успішну трансформацію за умови системної роботи, кооперації та орієнтації на майбутнє.

У бесіді з ГО «Європейський діалог» вона розповідає про цифрову трансформацію громади, принципи справедливої трансформації вугільних регіонів, складнощі перепрофілювання шахтарів і можливі напрями розвитку економіки Шептицької громади.

Ви приїхали на Львівщину у 2014-му за драматичних обставин. Як склався ваш шлях до Шептицького?

У 2014 році ми приїхали до Борисполя у відпустку й вже не повернулися до Донецька через вторгнення — у місто зайшла російська колона. Так ми опинилися на Львівщині. У 2014–2015 роках я працювала в евакуйованому до Покровська Донецькому національному технічному університеті, але там залишилась лиш 0,2 ставки, тож довелося звільнитися та повернутися на Львівщину. Спочатку було складно — не знайшла роботу за фахом. Пройшла стажування у Румунії на заводі Fujikura, брала участь у запуску виробництва на Львівщині у відділі прототипів і зразків. Цей досвід дав розуміння технологічних процесів і створення доданої вартості. Коли в центрі зайнятості мені запропонували посаду продавчині, я відмовилася й поїхала працювати за кордон за запрошенням української діаспори. У 2022 році повернулася в Україну, а в 2023-му успішно пройшла конкурс на посаду в Шептицькій міській раді.

Пані Наталіє, ви тривалий час вивчали економіку й цифрові інновації. Наскільки напрям трансформації відповідає вашому професійному досвіду?

Це дуже близька мені сфера: усе життя досліджувала цифрову економіку в ІТ, тому процеси цифрової трансформації природно перегукуються з моєю професійною траєкторією. У Шептицькій міській раді активно впроваджуються цифрові рішення в стратегічному управлінні та роботі з публічними інвестиціями — інтегруються цифрові реєстри, вдосконалюється адміністрування місцевих податків, запроваджується електронний документообіг і розвиваються відкриті дані. У межах проєктів управлінські процеси об’єднуються через систему планування й організації, з’являються механізми контролю за виконанням робіт через дашборди та моніторинг. Це важливі зміни, які підвищують прозорість і ефективність роботи громади.

Які основні перепони стоять на шляху справедливої трансформації у Шептицькому?

Найсуттєвіша перешкода — земельні ділянки під шахтами, що належать державі. Громада не має права вільно розпоряджатися цією землею. У польському Катовіце подібні ділянки належать муніципалітетам, тому там легше трансформувати закриті шахти на урбан-території, вітропарки чи рекреаційні зони.

Ще одна складність у тому, що для суттєвого покращення якості життя потрібні проєкти, які об’єднують не одну, а кілька громад, що входять до Шептицького вугільного мікрорегіону. Спільна праця над проєктами з екологічним і соціальним акцентом дає кращий ефект. Є міжнародні підходи на кшталт концепції «міста-губки» (Spanch-City), а в нас вже є свої ідеї — наприклад, рекреаційна зона навколо озера Левада, яке потребує очищення, і проєкт облаштування берегів річки Західний Буг.

Якщо справді станеться закриття шахт, то значною проблемою буде професійне перенавчання шахтарів. Людям із багаторічним стажем складно опановувати нові спеціальності. У Шептицькому рівень безробіття майже 30%: багато колишніх шахтарів, офіційно вийшовши на пенсію у 45 років, уникають офіційної праці, щоб не втратити пільги. Водночас завдяки шахтарям середній рівень заробітної плати в громаді вищий, ніж по області. Тому важливо шукати можливості для перепрофілювання: людям, звиклим до фізичної праці, підходять відповідні сфери. Як приклад — один колишній шахтар у громаді відкрив автомайстерню.

Які напрями розвитку економіки громади ви вважаєте перспективними?

Наразі основні надходження до громади дає ДП «Львіввугілля», але моноекономіки вже немає. У громаді добре представлений аграрний сектор (переважно зернові культури), є переробка м’яса («Єврокомерс», «Агросервіс»), меблева та легка промисловість («Дюна», «Калина»), а також підприємство BADER, що виготовляє автомобільні чохли.

Велике значення для економіки мають релоковані підприємства. Показовим є приклад ТОВ «АГК Україна», яке переїхало з Рубіжного — це єдине підприємство в громаді, яке відповідає стандартам індустрії 4.0: там працює робот-маніпулятор, тобто виробництво частково роботизоване. Компанія співпрацює з Шептицьким гірничо-економічним коледжем у напрямках альтернативної енергетики та перепідготовки дорослих. Цей успіх став можливим завдяки циклу «наука — освіта — виробництво». Такі ініціативи варто масштабувати, хоча обмежена територія громади стримує розвиток альтернативної енергетики та появу великих виробництв. Наприклад, на запити щодо розміщення трубного заводу громада не змогла надати необхідні умови для такого великого виробництва.

Шептицька громада також покладає великі надії на молоде покоління, активно розвиваючи професійну освіту. У Шептицькому гірничо-економічному коледжі, зокрема, відкрили смарт-лабораторію з технологіями «розумного дому». Продовжується цифрова трансформація освіти — випускники опановують нові компетенції й стають фахівцями, готовими працювати з сучасними підходами. Молодь рідше готова до важкої ручної праці, тож перспектива — автоматизовані та роботизовані виробництва. Тому орієнтація справедливої трансформації на молодь логічна й обґрунтована.

Нагадаємо, у березні в Шептицькому вугільному мікрорегіоні Львівщини стартував проєкт «Залучення громадян до справедливої трансформації вугільних регіонів Львівщини». До нього долучилися сім громад: Белзька, Великомостівська, Добротвірська, Лопатинська, Радехівська, Сокальська та Шептицька.

Ініціативу реалізує ГО «Європейський діалог» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH за дорученням Федерального міністерства економіки та енергетики Німеччини (BMWE).

На першому етапі проєкту громади працюють над планами залучення громадян до процесів справедливої трансформації. З цією метою в громадах утворено робочі групи, які вже провели перші засідання. Наступним етапом стане розробка Стратегії розвитку громади на 2028–2034 роки.