Ідея повернення Назарія Русина до Львова дозріла ще цієї зими: тоді «Арка» не відпустила його, хоча сам форвард уже був налаштований на «Карпати». Через кілька місяців він все ж обрав шлях додому, відкинувши інші пропозиції після непростих випробувань в Англії, Хорватії та Польщі.

В інтерв’ю журналісту сайту «Український футбол»Русин детально розповів, чому не закріпився в «Сандерленді», як опановував роль «десятки», чому найменш комфортно почувається на позиції «дев’ятки» та з якими цілями повертається у чемпіонат України.

«Я дуже радий повернутися додому і стати гравцем «Карпат»»

— Назарію, вітаю з переходом у «Карпати». Які відчуття були після підписання контракту? Чи помітили вже інтерес навколо цього трансферу?

— Дякую. Мене переповнюють позитивні емоції. Дуже приємно повернутися додому і офіційно стати частиною «Карпат». Загалом відчуття виключно хороші.

— Ви вихованець ФК «Львів», а тепер носитимете кольори «Карпат». Як сприймаєте таке перетинання клубних шляхів? Чи були в дитинстві якісь особливі суперечки між ФК «Львів» та «Карпатами»?

— На рівні дитячо-юнацьких змагань ми часто зустрічалися з «Карпатами» та УФК, але назвати це справжнім дербі я б не ризикнув. У той час у Львові працювала насамперед школа, не було ні першої команди, ні U19, і це координував Роман Євгенович Михайлів.

Можливо, якби я пройшов шлях від академії до першої команди «Львова», а потім перейшов у «Карпати», то відчуття були б особливішими. Наразі це радше повернення до рідного міста і нового етапу кар’єри.

«Інші пропозиції не приваблювали — я хотів саме додому»

— Хто першим заговорив з вами про «Карпати» і як розгорталися перемовини?

— Ініціативу проявляли і раніше: я прагнув переїхати в «Карпати» ще взимку, але тоді «Арка» не дала згоди. Проте ми не втрачали контакту. За кілька місяців до підписання я вже майже був упевнений, що перехід відбудеться.

— Чи швидко ви погодились, чи розглядали інші варіанти?

— Були варіанти з Польщі та інші пропозиції, але я чітко сказав агенту, що орієнтуюсь на «Карпати». Ми постійно тримали зв’язок з Русолом, і я говорив: «Хочу повернутися. Якщо взимку не вдасться, спробуємо влітку оформити повноцінний трансфер». Інші пропозиції мене особливо не приваблювали — моє бажання було повернутися додому.

— Раніше ви згадували, що готували документи на візи для дітей. Як родина відреагувала на рішення повернутися в Україну замість продовження життя в Англії?

— Родина сприйняла це добре. Візи ми все одно оформили, тож якщо з’явиться нагода, зможемо ще навідатися до Англії й відвідати «Сандерленд», навіть на кілька днів.

«Якщо запитати, яка позиція мені найменш до вподоби — відповім: “дев’ятка”»

— Чи вже спілкувалися з Франом Фернандесом? Яку роль він бачить для вас у складі «Карпат»?

— Ми розмовляли ще взимку по відеозв’язку. Тренер уявляє мене на фланзі, як вінгера. Якщо потрібно, можу пограти й у центрі нападу, але ця роль для мене не найкомфортніша. Не сказав би, що ненавиджу її, але якби запитали, яку позицію люблю найменше — відповів би «дев’ятка».

Останні півтора року в «Хайдуку» і «Арці» я грав на позиції «десятки», тож можу закрити кілька зон. Чесно кажучи, не створюю проблем тренеру: якщо команда потребуватиме мене в певній точці поля — там і зіграю.

— Ви знаєте, що вболівальники «Карпат» дуже вимогливі і після такого трансферу очікуватимуть євроквот. Ви самі вірите, що команда вже зараз може боротися за місця в єврокубках?

— Звісно вірю. Якщо не вірити в такі речі, то навіщо грати у футбол? Треба ставити високі цілі і прагнути максимуму — і я саме до цього налаштований.

«Сьогодні ти не підходиш одному тренеру, а завтра — стаєш ключовим для іншого»

— Повертаючись до Англії: ви приїхали в «Сандерленд» після вдалого періоду в «Зорі», але закріпитись там не вдалося. Як думаєте, чому не склалося?

— Тут зіграло роль кілька факторів. У «Зорі» я виступав на крилах, а в «Сандерленді» мене стали використовувати як «дев’ятку». До того ж за рік у клубі змінилося чотири тренери.

Поточний наставник «Сандерленда» (Режис Ле Брі — прим. «УФ») просто не бачив для мене місця в складі. У футбольному житті таке трапляється: сьогодні ти не підходиш одному тренеру, а завтра — можеш стати ключовою фігурою для іншого.

— Можливо, проблема була в адаптації до Англії?

— Адаптація була непростою. Я приїхав, майже не володіючи мовою, але хотів спробувати свої сили в Англії. Міг залишитися в Україні з кращими фінансовими умовами, але для мене було важливо прийняти виклик і спробувати себе на такому рівні.

— Ви перейшли в Чемпіоншип з УПЛ. Яку головну різницю помітили між українським і англійським футболом?

— У Чемпіоншипі гра більш фізична і динамічна, темп вищий, багато залежить від індивідуальної майстерності та витривалості. Там інтенсивніша боротьба, до якої треба звикати.

Взагалі я грав в Англії, Хорватії, Польщі та Україні і можу сказати, що в кожній країні свій стиль, темп і підхід до гри. Словом важко описати — кожен чемпіонат має свою специфіку.

— В «Арці» у вас 25 матчів і чотири голи. Як оцінюєте цей етап кар’єри?

— Загалом оцінюю позитивно. Я приєднався до команди в розпалі сезону — після восьмого туру — і в стартовому складі провів 12–13 поєдинків. Тому потрібно було швидко вливатись і адаптуватись під нові вимоги.

Коли я переходив, тренер бачів мене вінгером — тоді команда грала в 4-3-3. У Польщі була інша пропозиція з кращими фінансовими умовами, але там планували використовувати мене як «десятку» або другого нападника.

Тренер «Арки» продемонстрував, як має діяти команда, і наміри збігалися зі стилем «Зорі», тому я обрав цей шлях. Та коли я приїхав, тактика була переглянута — перейшли на 3-4-3 з більшою роллю «десятки», і мені довелося перебудовуватися.

Спочатку було непросто: не зовсім розумів, з яких зон виходити на завершення, де шукати простір і як оптимально діяти. Але тренерський штаб багато працював зі мною, пояснював деталі, і з часом я відчув цю роль краще.

На жаль, за вісім турів до кінця сезону наставника змінили. Вважаю, що якби попередній штаб залишився, «Арка» зберегла б місце в Екстраклясі й могла б фінішувати приблизно на 12-му місці. У будь-якому разі я задоволений — опанував нову функцію на полі.

«Я завжди прагну бути викликаним до збірної України»

— Повернення в УПЛ через «Карпати» — це шанс нагадати про себе тренерам національної збірної?

— Звичайно. Перед собою ставлю максимальні завдання. Хочу демонструвати найкращу гру за «Карпати», так само як намагався робити це в «Хайдуку», «Арці» та «Сандерленді». Буду інтенсивно працювати над собою і доводити свій рівень на полі — я завжди мрію потрапити до збірної України.

— Які очікування від повернення? Чи маєте індивідуальні цілі на сезон?

— Я не повертаюся в Україну, щоб відпочивати — налаштований дуже серйозно. Мрію виграти з «Карпатами» Кубок України, а можливо, колись і чемпіонат. У футболі можливо все, тож треба ставити масштабні задачі.

— У «Карпатах» також опинився ваш друг Роман Вантух. Ви вже спілкувалися після його переходу?

— Ми були разом у ФК «Львів» шість років і ще п’ять — у «Динамо». До того ж Роман — мій кум, хрещений батько моєї дитини, тож ми на зв’язку щодня. Дуже тішуся, що знову гратимемо в одній команді.

— Після кількох сезонів за кордоном, як гадаєте, український футбол і чемпіонат змінилися?

— Нам бракує повних трибун. У Польщі, наприклад, клуби активно залучають уболівальників: проводять зустрічі, акції, автограф-сесії. Хотілося б, щоб і в Україні більше уваги приділяли роботі з фанатами: не лише «Динамо» та «Шахтар», а всі клуби були відкритішими, частіше організовували події для прихильників і посилювали свою медійну складову.