У понеділок, 6 липня, у Львові відбудеться прощання з військовослужбовцями Володимиром Марущаком та Михайлом Кундиком, які загинули, захищаючи Україну від російської агресії. Міська влада звертається до мешканців і гостей міста з проханням приєднатися до церемонії та тимчасово утриматися від проведення розважальних заходів у цей день.

Панахида за воїнами розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Орієнтовно о 11:30 на площі Ринок відбудеться загальноміська церемонія прощання. Михайла Кундика поховають на полі почесних поховань №87 на Личаківському кладовищі (вул. Пасічна), а Володимира Марущака — на Сихівському кладовищі.

Володимир Марущак (19.02.1987 — 02.07.2026) — уродженець Львова. Він навчався у Львівській ЗОШ I–III ступенів №82 Львівської міської ради, а згодом здобув освіту в Львівському торговельно-економічному університеті за спеціальністю «Митна справа».

Професійну кар’єру Володимир пов’язав із митною службою: працював у пункті пропуску «Шегині — Медика» на митному посту «Мостиська» Львівської митниці Держмитслужби України, у 2014 році виконував обов’язки на митному посту в Херсоні. Пізніше він був працівником Державного підприємства «Міжнародний аеропорт „Львів“ імені Данила Галицького».

Рідні згадують Володимира як щедру, турботливу й товариську людину, завжди готову прийти на допомогу. Він захоплювався шахами, мав звання майстра спорту, брав участь у міжнародних турнірах, багато читав фахової літератури, постійно вдосконалював свої навички та навчав дітей грі в шахи. Також любив риболовлю й відпочинок на природі.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії Володимир став до лав захисників. Він обороняв територіальну цілісність і суверенітет України на Луганському напрямку у складі 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса Державної прикордонної служби. За службу був відзначений численними нагородами. У Володимира залишилися батьки, дружина, донька, родина, друзі та побратими.

Михайло Кундик (08.04.1979 — 19.03.2025) — уродженець села Савчин Львівської області. Він навчався в Савчинській загальноосвітній школі I–III ступенів Сокальської міської ради, а професію слюсаря-сантехніка 6-го розряду здобув у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Славутський професійний ліцей».

Після завершення навчання Михайло працював сантехніком за кордоном. Рідні описують його як добру, щиру, чуйну і працьовиту людину, веселу та життєрадісну, яка легко знаходила спільну мову з людьми й щиро їх любила. Він був люблячим чоловіком і дбайливим батьком, приділяв багато уваги родині, любив готувати та проводити час на природі.

З початком широкомасштабної війни Михайло став на захист України. Він обороняв територіальну цілісність та суверенітет держави на Південно-Слобожанському і Донецькому напрямках у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Сухопутних військ Збройних Сил України. У Михайла Кундика залишилися дружина, двоє синів, п’ять сестер, п’ять братів із сім’ями, хрещені батьки, похресники, рідні, друзі та побратими.