У Львові 25 серпня пройдуть похорони та загальноміські церемонії прощання з чотирма загиблими захисниками — Миколою Шегдою, Назарієм Билом, Павлом Якібчуком та Володимиром Герусом. Усі четверо віддали життя, боронячи Україну від російських окупантів. Міська влада звертається до львів’ян та гостей міста: долучайтеся до прощання і відмовтеся від розважальних заходів у цей день.

Похоронний чин Назарія Била та Миколи Шегди почнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Приблизно о 11:30 на площі Ринок відбудеться загальноміська церемонія прощання. Назарія Била поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань по вулиці Пасічній. Місце поховання Миколи Шегди — Сихівське кладовище.

О 14:00 у тому ж храмі розпочнеться чин похорону Павла Якібчука та Володимира Геруса. Загальноміську церемонію прощання на площі Ринок запланували орієнтовно на 14:30. Обох воїнів поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань по вулиці Пасічній.

Володимир Герус (23.07.1980 — 19.01.2024) народився у Львові. Навчався у Львівській середній загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №44 імені Тараса Шевченка. Вищу освіту здобув на юридичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка. Пройшов строкову військову службу. Працював у Головному управлінні Національної поліції Львівської області — там його двічі відзначили орденом «За відзнаку у службі». Згодом працював у сфері охоронних послуг у ТзОВ «Захід-Холдинг» та ПП «Охорона-Шериф».

Рідні розповідають: Володимир був життєрадісним і комунікабельним. Відповідальним і турботливим — як чоловік, батько й син. Брав участь в Антитерористичній операції. Коли почалося повномасштабне вторгнення, знову пішов захищати країну. Воював на Південно-Слобожанському напрямку у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ. З 2023 року служив у 103-й окремій бригаді територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького. Залишилися дружина, донька, батьки та вся родина.

Павло Якібчук (19.10.1971 — 19.01.2024) — уродженець Львова. Закінчив середню загальноосвітню школу №27 імені Героя Небесної Сотні Юрія Вербицького. Двічі вступав до Львівського національного університету імені Івана Франка і здобув дипломи за спеціальностями «Економіка» та «Право». Пройшов і військову кафедру.

Працював у Державній митній службі України. Пізніше відкрив власну адвокатську практику. Близькі згадують Павла як чуйну, мужню й патріотичну людину. Захоплювався спортом — боротьбою та бразильським джиу-джитсу, ставав призером європейських чемпіонатів. Любив Карпати, подорожі, екстремальні види спорту. Мріяв власноруч побудувати каное. Коли почалася повномасштабна війна, пішов на фронт. Воював на Донецькому та Південно-Слобожанському напрямках у складі 103-ї окремої бригади територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького. Нагороджений медалями Міноборони «Захиснику України», «Хрест Сил територіальної оборони» та відзнакою «За звитягу та вірність». Залишилися дружина, батьки, троє дітей, онук і племінники.

Назарій Било, позивний «Фрілансер» (24.06.1989 — 22.10.2024), — львів’янин. Навчався у середній загальноосвітній школі №23 міста Львова, потім закінчив Львівський торговельно-економічний університет. Працював мерчендайзером на приватних підприємствах, а пізніше самостійно займався копірайтингом.

Рідні пригадують: Назарій був доброю, патріотичною та товариською людиною. Любив спорт — футбол і біатлон. Цікавився копірайтингом, відпочинком на природі, тваринами, українською музикою. У 2024 році добровільно пішов до Збройних Сил України. Захищав державу на Донецькому напрямку у складі військової частини А4862. Залишилися мати, батько, брат, родина та друзі.

Микола Шегда (29.12.1998 — 15.08.2026) народився у Львові. Закінчив середню загальноосвітню школу №98 міста Львова. Здобув професію кухаря у державному навчальному закладі «Львівське вище професійне училище харчових технологій». Пройшов строкову військову службу, працював у будівельній сфері на приватних підприємствах.

Близькі описують Миколу як доброго, щирого й справедливого. Відповідального, завжди усміхненого й турботливого. Захоплювався паркуром, любив тварин, велосипедні прогулянки, відпочинок на природі, подорожі, збирання грибів. Був учасником Операції об’єднаних сил. У 2025 році знову став на захист країни — воював на Південно-Слобожанському напрямку у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Сухопутних військ ЗСУ. Нагороджений медаллю «Ветеран війни» та відзнакою «Хрест бойового братерства». Залишилися батьки, син, брат та родина.