У четвер, 24 вересня, Львів прощається з військовими Вадимом Салієм та Назарієм Муруновим, які загинули, захищаючи Україну від російської агресії.

Міська рада закликає львів’ян і гостей міста взяти участь у церемонії прощання та утриматись від святкувань і розважальних заходів у цей день.

Прощання з Назарієм Муруновим почнеться о 09:30 у храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці УГКЦ за адресою вул. Пасічна, 83. Похоронна служба за участю обох захисників відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Орієнтовно о 11:30 розпочнеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Назарія Мурунова поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна). Вадима Салія – на Голосківському кладовищі, на полі 34-В.

Біографії захисників

Вадим Салій (04.12.1973 — 19.09.2026). Народився у селі Смотрич Хмельницької області.

Вадим навчався у Кам’янець-Подільській гімназії №8, а потім отримав професію автослюсаря 3-го розряду у Подільському професійному коледжі. Він проходив строкову військову службу та працював водієм-далекобійником у компанії «Ільїн Транспорт».

Рідні згадують його як добру, чуйної, життєрадісну людину з гарним почуттям гумору. Вадим любив рух, швидкість, захоплювався мотогонками і «Формулою-1». Він був справжнім патріотом, завжди уважно слідкував за подіями в країні.

Вадим був учасником антитерористичної операції. З початком повномасштабної війни став на захист України у лавах 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка, діючи на Донецькому напрямку.

За службу його відзначили нагородою «За участь в антитерористичній операції» та медаллю «Учасник АТО». Вадим залишив по собі матір, дружину, четверо синів, доньку та велику родину.

Назарій Мурунов (21.09.1992 — 20.09.2026). Народився у селі Словіта Львівської області.

Він навчався у школі №42 міста Львова, а потім здобув вищу освіту у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Ґжицького за спеціальністю «Менеджмент». Працював сушистом на приватних підприємствах.

Рідні описують Назарія як світлу, милосердну й чуйної людини, яка завжди намагалася допомогти. Він захоплювався спортом, зокрема футболом, і любив готувати. Особливо сильно любив тварин та піклувався про них.

У 2023 році Назарій пішов захищати країну від російської агресії. Він боронив Україну у складі 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади на Донецькому та Запорізькому напрямках.

Назарій був нагороджений відзнакою Президента України, орденом «За мужність» III ступеня, почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест», а також відзнаками «Срібний едельвейс» та «Вперті і нескорені». У нього залишилися дружина, батьки, сестра, племінник і дідусь.