15 вересня вночі у Львові помер Євген Козак.

Він був відомим актором, продюсером і режисером відеостудії імені Івана Миколайчука. Євген очолював проєкти, обіймав посаду віце-президента міжнародної організації «Дім Європи в Україні» і входив до Національної спілки театральних діячів України. Також він був членом Спілки дизайнерів України, засновником та директором Першого й Другого міжнародних конкурсів юних виконавців імені Дмитра Біди на дерев’яних духових інструментах. Має низку міжнародних нагород і титулів у театральній та кінематографічній галузях.

Митець народився 1943 року в родині з виразною національною позицією, яка була причетна до визвольного руху. Його батько Михайло, відомий під псевдо «Сокіл», боровся проти окупантів.

Через це на Різдво 1945 року маленького Євгена разом із матір’ю Катериною Шайною, бабусею Юстиною та дідом Олексієм вивезли на спецпоселення в Архангельську область.

Сім’я жила в селищі Мотьма до 1951 року. Після повернення на Львівщину Євген завершив школу і продовжив навчання у залізничному училищі. Він також відбув службу в армії й виступав у Красноярському ансамблі пісні й танцю.

Пізніше Козак працював актором у Львівському академічному драматичному театрі імені Марії Заньковецької.

У 1984 році він знявся у фільмі Івана Миколайчука «Украдене щастя» за твором Івана Франка. Євген керував поетичним театром «Доля» як директор і режисер. Там він поставив двадцять сім вистав, поєднавши музику, поезію й образотворче мистецтво.

1992 року він уперше в історії сценічно поставив оперу Дмитра Бортнянського «Алкід» в Україні та в Канаді. Козак також вражав як виконавець поезії й мав виняткову організаторську енергію. Він організував майже тисячу благодійних концертів в Україні й за кордоном і був продюсером численних мистецьких проєктів.

Завдяки його багаторічним зусиллям спорудили пам’ятник Івану Підкові в Каневі, біля підніжжя Чернечої гори, де поховано Тараса Шевченка.

Поховали Євгена Козака у Львові на Личаківському цвинтарі.

фото Є. Козака — робота фотомайстра Романа Барана