Останнім часом навколо будинку дитини на вулиці Комаринця у Львові виникло безліч запитань. Місцеві активісти стверджують, що дітей виселили, аби звільнити приміщення для інших потреб, і сумніваються у доцільності такого рішення. Ця тема викликає сильні емоції, адже йдеться про дітей, зокрема з тяжкими захворюваннями, які потребують цілодобової підтримки. Потрібно говорити не припущеннями, а фактами: чому відбувається переведення дітей, куди їх переміщують, що станеться з будівлею і задля чого змінюють систему. Не варто забувати головне — про самих дітей.

Наша мета — не просто перевести дітей із одного великого закладу в інший. Ці зміни глибші. Дитина не має роками жити в інтернаті лише тому, що так було десятиліттями. Якщо є шанс повернути її в рідну сім’ю, знайти прийомних батьків чи інші сімейні форми виховання — система створена саме для цього. Якщо ж дитина потребує спеціалізованої медичної допомоги чи реабілітації — вона має отримувати їх у відповідних умовах. Саме за таким принципом ми трансформуємо систему підтримки дітей на Львівщині.

Ще у 2024 році два будинки дитини — на Комаринця та Антоновича — об’єднали в один заклад під назвою «Центр здоров’я та реабілітації дітей». У 2025 році змінився не лише юридичний статус: кардинально змінився підхід до роботи центру. Раніше діти здебільшого перебували в закладі тривалий час. Тепер ставлять за мету оцінити потреби кожної дитини, забезпечити їй необхідну медичну, реабілітаційну та соціальну підтримку і, за можливості, повернути до сім’ї або знайти безпечне сімейне середовище. Результати вже помітні на прикладі цифр. У січні 2024 року у двох будинках дитини було 127 дітей. Сьогодні їх лише 37. За останні роки 55 вихованців Центру повернулися до сімей, були усиновлені, отримали опіку або передані у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу чи під патронат. Станом на 28 вересня 2026 року на Львівщині діють 52 патронатні сім’ї у 42 громадах, 24 з яких створені цьогоріч. Крім того, є 47 дитячих будинків сімейного типу і 90 прийомних сімей. Через суттєве зменшення кількості дітей зникла потреба утримувати їх одночасно у двох будівлях. Тому тепер дітей розміщують на вул. Антоновича, де умови кращі.

Існує й інша, не менш важлива причина — безпека. Будівля на Комаринця розташована близько до об’єкта, що має стратегічне значення для оборони країни. Постанова Кабінету Міністрів №546 зобов’язує під час воєнного стану тимчасово переміщувати дітей із закладів, розташованих у таких зонах, у безпечні місця. Цю вимогу підтвердив і представник Уповноваженого Верховної Ради з прав людини під час моніторингового візиту. Крім того, сама будівля вже отримала пошкодження від ракетного удару. Тримати там дітей на постійній основі було б недоречно. Аналогічної позиції дотримується міжнародна організація ЮНІСЕФ, що діє під егідою ООН. Відсутність інклюзії та близькість до військового об’єкта унеможливлюють інвестиції у цю будівлю з боку міжнародних партнерів.

Що буде з будівлею на Комаринця?

Переведення дітей не означає, що область відмовляється від цієї будівлі. Її не продають. Вона залишиться у власності області і надалі слугуватиме людям. Планують створити тут перший в Україні пілотний шпиталь сестринського догляду. Це спільний проєкт із Міністерством охорони здоров’я та міжнародними партнерами. За рахунок обласного бюджету вже розробляють проєктно-кошторисну документацію, а приміщення передали медичному коледжу для реалізації експериментального проєкту. Ідея полягає у поєднанні медичної підтримки з навчанням. Медсестри отримуватимуть не лише теоретичні знання, а й практичний досвід роботи з пацієнтами. Особливу увагу приділятимуть людям, які потребують тривалого відновлення, постійного догляду та цілодобової допомоги — це, в першу чергу, внутрішньо переміщені особи та літні люди. Отже, будівля на Комаринця не залишиться порожньою — вона адаптується до актуальних викликів у сфері охорони здоров’я.

Центр для дитини і сім’ї, а не місце для життя на роки

Ми не скорочуємо систему допомоги дітям, навпаки — робимо її потужнішою. Для основної будівлі «Центру здоров’я та реабілітації дітей» вже підготували проєктно-кошторисну документацію, яка наразі коригується. Плануємо провести комплексне оновлення, створити сучасні умови для реабілітації, фізичної терапії та інших послуг. У реалізації беруть участь ЮНІСЕФ, МБО «Партнерство «Кожній дитині» та інші міжнародні благодійні організації. Також розробили Стратегію розвитку Центру на 2026–2030 роки. Наша мета — сформувати регіональний центр, де підтримку зможуть отримувати не лише діти, а й їхні сім’ї. Це фундаментальна зміна — центр має стати місцем, куди родини звертаються за професійною медичною, реабілітаційною чи соціальною допомогою, а не просто місцем тривалого проживання дітей.

Від утримання закладів — до підтримки дітей

Змінюється також і модель фінансування. У 2024-2025 роках Центр отримав майже 67 млн гривень субвенцій з державного бюджету. У 2026 році такої субвенції вже немає, і заклад утримують коштом обласного бюджету. Але це не лише про джерело фінансування — змінюється логіка всієї системи. Держава поступово відмовляється від моделі, коли основні ресурси спрямовували на утримання великих інтернатних закладів. Натомість розвивають послуги безпосередньо у громадах та сімейні форми виховання. Тому на Львівщині потрібно розширювати патронат, підтримувати прийомні сім’ї і створювати нові можливості, щоб діти зростали у сімейному оточенні. Паралельно має будуватися сучасний «Центр здоров’я та реабілітації дітей» — для тих, хто справді потребує спеціалізованої допомоги. Показником успіху системи повинно бути не заповнення ліжок чи корпусів, а кількість дітей, яким допомогли повернутися до рідних, знайти безпечне сімейне середовище і отримати необхідне лікування та реабілітацію. Ця історія — про те, щоб у центрі уваги була не будівля, а сама дитина і її потреби.

Вона про те, щоб у центрі системи нарешті була не будівля, а дитина та її потреби.