Як команда Садового привласнила 127 мільйонів на ремонтах вулиць та інфраструктури Львова

Андрій Садовий стверджує, що живе виключно на зарплату мера — приблизно 60 тисяч гривень. Проте 12 березня 2026 року, саме в день обшуків у Львівській міській раді, він перебував у Каннах на міжнародній виставці нерухомості MIPIM. До Франції мер поїхав не сам. Делегація складалася з 20 осіб, і лише четверо з них представляли ЛМР. Решта — бізнесмени.

Поки правоохоронці працювали у львівській Ратуші, Садовий представляв Львів на міжнародному заході за кордоном. Це лише один епізод із діяльності міської влади. Після нього виникає логічне питання: куди насправді йдуть мільярди львівського бюджету, і хто роками освоює ці кошти?

Схема доволі проста. Мільйони з міського бюджету розподіляються через закупівлі, де великі комплекси робіт об’єднують в один тендер без лотів. Встановлюються вимоги до матеріально-технічної бази, наперед вимагають називати субпідрядників, а строки подання пропозицій залишають мінімальними. Така конструкція одразу відсіює підприємства, які могли б виконати окрему частину робіт, але не мають ресурсів для участі у всьому багатомільйонному підряді.

Внаслідок цього конкуренція звужується ще до визначення переможця. Разом із нею скорочується і кількість компаній, здатних реально поборотися за бюджетні кошти.

Показовий приклад — 68 407 916,92 грн на ремонт вул. Т. Шевченка, які отримало ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ». Учасникам дали лише вісім днів — з 15 до 23 квітня 2026 року. Весь комплекс робіт знову не розділили на лоти. Водночас від учасника вимагали підтвердити спроможність виконати весь обсяг робіт та заздалегідь визначити субпідрядників, якщо їхня частка становитиме 20% і більше. Договірна ціна, локальні кошториси та відомість ресурсів подавалися вже переможцем. Це створює питання до формування остаточної вартості після завершення конкурсу.

За тією ж схемою провели закупівлю на 25 777 326,74 грн для ремонту трьох вулиць — Творчої, Ковельської та Земельної. Їх також об’єднали в один тендер без лотування. На підготовку пропозицій залишили лише вісім календарних днів.

Учасник мав підтвердити спроможність виконати весь комплекс. Ще до визначення переможця він мусив повідомити про субпідрядників або співвиконавців. Договір отримало ТОВ «ТБТ».

Далі — 23 339 465 грн на аварійно-відновлювальні роботи шляхопроводу на вул. Кульпарківській для ТЗОВ «ВК РЕММ». 6 332 636 грн на капремонт дороги по вул. Винна Гора у Винниках отримало ТОВ «БК «ЗАХІД НЕО БУД». А 3 200 949,80 грн на заміну ліфтового обладнання на вул. Стрийській, 78 дістались ПП «СРБК «ПОРТАЛ». Разом — 127 058 294,46 грн.

А тепер головне. Коли одна й та сама модель — відсутність лотів, короткі строки, вимоги до субпідрядників і питання до кошторисів — повторюється у різних закупівлях, це вже питання не одного ремонту. Це питання всієї системи розподілу бюджетних підрядів.

Тим часом Садовий у соцмережах демонструє свою «проукраїнську позицію». У 2025 році ця позиція обернулася публікацією військово чутливої інформації про міську інфраструктуру.

26 вересня він оприлюднив фото, точне розташування, призначення та технічні характеристики муніципального індустріального парку в Сигнівці. Через дев’ять днів — 5 жовтня — саме цей район опинився під ракетним ударом. Об’єкти парку були пошкоджені та частково знищені.

Збіг обставин, який щонайменше ставить питання: навіщо під час війни мер публікував у відкритому доступі настільки детальну інформацію про об’єкт?

Виникає логічне питання: скільки ще мільйонів пройде крізь цю систему? Уже скеровано скаргу та заяву про вчинення кримінального правопорушення з вимогами перевірити 68 407 916,92 грн, 25 777 326,74 грн, 23 339 465 грн, 6 332 636 грн та 3 200 949,80 грн. Йдеться про законність тендерних вимог, правомірність визначення переможців, формування очікуваної та договірної вартості, ціни матеріалів, фактичні обсяги робіт, витрати на техніку й транспорт, можливе завищення цін, невиконання робіт, їх якість та можливе розкрадання бюджетних коштів.

Отже, Садовий живе не на зарплату, а на відкатах із бюджетних потоків. Поки львів’янам розповідають про дороги, інфраструктуру та розвиток міста, десятки мільйонів проходять через тендери з обмеженою конкуренцією. Одні й ті самі компанії отримують багатомільйонні підряди раз за разом. 127 мільйонів гривень у п’яти закупівлях — і це лише те, що вже лежить на поверхні. Питання тепер просте: скільки з цих грошей осіло в кишенях тих, хто роками контролює бюджет Львова?