Про стратегічні помилки міського голови Львова Андрія Садового за понад двадцять років мерства, комунальні проблеми, що залишаються невирішеними роками, і протистояння з прокуратурою журналістка поспілкувалася з відомою в Західній Україні адвокаткою, керівницею ГО «Право на вибір», колишньою головою громадської ради при СБУ у Львівській області Галиною Янко.

– Пані Галино, чи за двадцять років правління у нашому місті мера Андрія Садового Львів розвивається у правильному напрямку?

– Те, у що перетворився Львів за ці два десятиліття, важко передати словами. Красиві історичні вулички й пам’ятки втрачають свій вигляд. Основна частина зони ЮНЕСКО та буферна зона спаплюжені новобудовами — не чужинцями, а «своїми» під прикриттям національної атрибутики. Історичні об’єкти занепадають.

Нові житлові масиви замість продуманого планування ущільнюються до абсурду. Забудовники не хочуть інвестувати в інфраструктуру. Їм простіше вбудовуватися у існуючі мережі.

Зовнішній вигляд багатьох новобудов викликає відразу. Лише поодинокі проєкти можна назвати дійсно якісними та естетичними. При нинішніх можливостях погоджувати радянського вигляду висотки — це питання ставлення і смаку тих, хто приймає рішення.

Порівнювати з тим, що було в Харкові чи Маріуполі до вторгнення Росії, боляче. Там були великі зелені зони і доглянуті парки. У нас же парки деградували. Щороку на їхнє утримання витрачають колосальні суми. Де ці гроші? Кому вони йдуть? Чи це розвиток, чи банальне заробляння на місті й львів’янах, включно з переселенцями?

– Чи реально відправити Садового у відставку за процедурою народної ініціативи? Які вбачаєте юридичні та політичні перешкоди?

– Реальних перспектив не бачу. Можна ініціювати процедуру, але завершити її успішно навряд чи вдасться. Аналогічно ставлюся до більшості петицій — вони мають медійний ефект, але рідко призводять до змін. Це стосується всіх рівнів влади.

– Який «зашквар» Андрія Садового вважаєте найбільш кричущим за останні два-три роки?

– Останнім часом таких випадків дуже багато. Серед найбільш резонансних — спроба ввести платну парковку в самому центрі, на площі Міцкевича, на користь близького до влади бізнесмена. Є й інші випадки. Наприклад, передача у користування приміщення московському священнику — приміщення, яке, за словами багатьох, було вкрадене за часів Януковича.

Також мер особисто голосував за розробку проєкту землеустрою парку культури, що відкривало шлях до зміни меж і фактичної крадіжки частини історичного кладовища, розташованого на об’єкті природно-заповідного фонду.

Якщо згадати 2017–2019 роки, то спочатку Садовий був проти варварської забудови на теренах цвинтаря в парку, де планували збудувати готель Hilton. Проте згодом один гектар землі парку незаконно вилучили. Цей гектар продали разом із цвинтарем, разом із похованнями. Тепер намагаються легалізувати те, що зроблено незаконно. На останній сесії процес отримав черговий поштовх.

– Ви багато років критично відгукуєтеся про міську владу та особисто про Садового. Чи пропонували вам від мерії «угоди», аби ви не порушували певних тем?

– Бояться приходити з такими пропозиціями. Вони знають, що спроби домовитися зі мною нічим добрим не закінчаться для тих, хто пропонує.

– Чи достатньо коштів з міського бюджету виділяють на ЗСУ?

– Категорично ні. Це лише крапля в морі. Якби все, що роздерибанили в місті, перерахувати у грошовий еквівалент і віддати на фронт, хлопці не просили б коштів на машини та інше забезпечення.

– Що скажете про захмарні премії топ-чиновників Ратуші? Чи відповідають вони темпу й обсягу виконаної роботи?

– Штат міської ради роздутий. Зарплати багатьох чиновників не відповідають їхній реальній праці. А враховуючи, як проводяться тендери і куди йдуть наші податки, за нормальної роботи правоохоронних органів багато людей уже мали б бути під слідством.

Аудити проводяться, виявляють величезні суми, які місто втратило через дії посадовців. І попри це правоохоронці не роблять жодних кроків.

– На ваш погляд, чи у Львові є сильна юридична спільнота, яка контролює зловживання міської ради і не боїться їх оприлюднювати?

– Юридична спільнота у Львові є і вона активна. Проте без результативної роботи правоохоронних органів їхні зусилля часто марні.

– А прокурорська спільнота Львова достатньо працює, щоб контролювати законність рішень міськради? Чи прокурори «ручні»?

– Мені не подобається, коли прокурори відмовляються, кажучи, що в них забрали загальний нагляд і вони «безсилі». Це неправда. Прокуратура має важелі впливу. Але часто створюють видимість активності з нульовим результатом навіть після отримання матеріалів від контролюючих органів.

– Розкажіть про нову справу, де Держекоінспекція заявила про перевірку міськради щодо дотримання природоохоронного законодавства. У чому суть зловживань?

– Повідомлення Держекоінспекції більше обурило, ніж заспокоїло. Робота екоінспекції за роки не витримує критики. Лише під тиском публічності вони починають реагувати. І навіть тоді — вибірково.

Маю сотні прикладів по Львову, де природоохоронні норми порушували. Часто підприємницька діяльність захоплює ділянки природно-заповідного фонду і нищить парки. А реакцій мало. Забудова озер та прибережних територій триває. Чи бачить екоінспекція забудову прибережної смуги на перехресті Наукова–Стрийська? Питання відкрите.

– Ще одна гучна справа – штучна крадіжка землі в парку культури, що відбулася завдяки останньому голосуванню депутатів. Про що йдеться?

– Парк імені Богдана Хмельницького — це не просто зелена зона. Це об’єкт природно-заповідного фонду і пам’ятка садово-паркового мистецтва. Межі парку затверджені ще за радянських часів і не підлягають зміні рішеннями міської ради.

Та все ж деякі посадовці й депутати роками «з’їдали» гектари парку. Землевпорядна документація в місті роками не робилася. У результаті багато гектарів зникли з парку. Коли дали дозвіл на забудову частини кладовища в парку, вийшла схема крадіжки землі.

Люди роками зверталися до правоохоронців без результату. Минулого року, отримавши документи про забудову кладовища та вилучення одного гектара, я написала допис. Я попереджала: коли на кістках будуватимуть висотки, місто ризикує стати «кривавим Маріуполем». Це також екологічна загроза. Там були поховані люди, хворі на холеру, тиф та інші інфекції.

Після мого звернення я зустрілася з прокурором області, паном Меретом. Тільки після цього прокуратура подала позов до Адміністративного суду, аби міська рада нарешті провела в натуру межування парку і зробила землевпорядну документацію.

Міська рада нібито відреагувала і на сесії 25 серпня 2026 року проголосувала за початок розробки землевпорядної документації. Але за поданими картами з парку вже вилучили той самий гектар, де був цвинтар. Щоб прикрити крадіжку, до меж парку «підтягнули» дорожні смуги й придорожні території, де парку ніколи не було. Це гарно маскує проблему і робить вимоги прокурора ніби «неактуальними». Такое собі лицемірство.

– Що скажете про конфлікт міськради із Сокільниками? Чи може мерія втручатися в роботу державного підприємства — аеропорту?

– Ні, мерія не має права втручатися в роботу аеропорту чи Державіаслужби. Проте втручання відбувається. Це небезпечно. Через брехню чиновників і забудовників під загрозою опиняється безпека львів’ян.

У місті є зони, де висотна забудова заборонена: шумові зони і зони польотів. Попри це забудовники подають у авіаслужбу некоректні дані. Вони стверджують, що об’єкт не порушить заборонені зони, але насправді будують у зоні польотів. Міські чиновники це погоджують. Хто відповідатиме за наслідки? На війні такі ризики неприпустимі. І правоохоронці часто не помічають цих порушень, поки не станеться трагедія.