Львівський урбанізм у багатьох аспектах виявився суцільним провалом.

Замість створення зручних умов для альтернативних способів пересування містом, маємо невластиву безпорадність влади.

Велодоріжки стоять порожніми, паркінгів для перехоплення авто майже немає, смуги громадського транспорту працюють неефективно, а широкі тротуари залишаються без пішоходів.

І навіть якщо перехоплювальні паркінги врешті-решт побудують, чи змінить це ситуацію на краще? Адже хто захоче залишати авто на периферії, щоб сісти у переповнений автобус, який по вулицях Шевченка чи Городоцькій повільно рухається до центру цілу годину?

Проблеми Львова не зводяться лише до історичного центру або кількості автомобілів. Багато ділянок міста гостро потребують розумних рішень, які покращать швидкість руху.

Натомість дороги звужують, дорожньою фарбою позначають паркувальні місця, а колись ключові магістралі перетворюють на затори з отруйними вихлопними газами.

Неможливо не задуматися: чи не заохочують такі рішення зростання споживання пального та погіршення екології?

І що станеться у разі термінової евакуації? Застряглі у заторах автомобілі та переповнений транспорт залишать людей наодинці з власними силами та ногами.