Чужі громади — не чужі справи? Як Львівська мерія впливає на рішення сусідніх територій

Посадовці Львівської міської ради дедалі активніше втручаються у питання розвитку громад, які адміністративно не належать Львову.

Вони публічно критикують рішення сусідніх рад, виступають на їхніх засіданнях і закликають депутатів переглядати містобудівні плани.

Де проходить межа між захистом міських інтересів та втручанням у повноваження інших громад? Чи відповідає така активність принципам самоврядування?

Децентралізація в Україні передбачала надання громадам повної відповідальності за власний розвиток.

Від управління землею до покращення інфраструктури — це питання мають вирішувати органи самоврядування кожної громади в межах своєї компетенції.

Втім у реальності відносини між великими містами і прилеглими населеними пунктами не завжди базуються на рівноправності.

Яскравий приклад — Львівщина, де міські чиновники активно втручаються у містобудівні справи сусідніх територій.

Особливо гостро ця тема проявилась на фоні суперечок довкола села Сокільники. Це не лише локальна історія, а ширше питання впливу великих міст на інші ради.

Сучасна Львівська агломерація включає десятки навколишніх населених пунктів, тісно пов’язаних економічно та інфраструктурно з обласним центром.

Люди з передмість працюють у Львові, користуються його транспортом, лікарнями та школами. Однак ці громади мають свої бюджети, депутатів і власні плани розвитку.

Співпраця між ними необхідна, але це не означає адміністративного підпорядкування.

Львівська міська рада не має вищої влади над сільськими чи селищними радами сусідніх громад і не може нав’язувати свої рішення.

Водночас закон дає право відстоювати інтереси громади, подавати зауваження до документації та оскаржувати чужі рішення в судовому порядку.

Сьогодні межа між самостійністю громад і захистом спільних інфраструктурних інтересів стає джерелом конфліктів.

Наприкінці вересня 2026 року конфлікт навколо Сокільників набрав широкого розголосу.

28 вересня на засіданнях комісій Львівської районної ради розглядали проєкт землеустрою щодо встановлення та зміни меж села Сокільники.

У дискусію включились посадовці Львівської міської ради, зокрема заступник міського голови з містобудування Любомир Зубач та керуючий справами виконкому Євген Бойко.

Вони висловили застереження щодо майбутньої забудови, перевантаження доріг та потенційного впливу на роботу аеропорту.

Обговорення вийшло за рамки технічних питань. Депутат Львівської районної ради Володимир Харчук відкрито заявив про можливі політичні спроби впливу на депутатський корпус.

Він також ставив під сумнів мотиви висловлювань представників міськради.

Наступного дня, 29 вересня, депутати звернулися до правоохоронців з проханням перевірити можливе перешкоджання їхній діяльності.

Львівські посадовці заперечили будь-які звинувачення у неправомірному впливі, пояснюючи свою активність необхідністю захисту інтересів міста.

Цей інцидент показав, наскільки непрості відносини між місцевими радами, коли питання розвитку певної території перетворюється на політичний спір.

Офіційна позиція Львова зводиться до кількох ключових аргументів: загрози розвитку аеропорту, ризику перевантаження дорожньої мережі, дефіциту комунальних послуг та інтенсивності забудови.

Ці проблеми дійсно мають спільний, міжмуніципальний характер.

Адже транспортні потоки, вода, інфраструктура аеропорту не знають адміністративних меж.

Втім постає інше — як потрібно вирішувати подібні суперечки?

Якщо одна громада не згідна з планами іншої, закон передбачає консультації, процедури погодження, подання зауважень і судові оскарження.

Конституція України та закони про місцеве самоврядування гарантують автономію громад у місцевих справах.

Адміністративний статус Львова не дає мерії права керувати сусідніми громадами.

Сусідня сільська рада не зобов’язана погоджувати свої рішення з львівською мерією лише через близькість до обласного центру.

Депутати районної ради діють у межах законних повноважень, а не під тиском чи вказівками з міськради.

Конфлікт між Львовом і Сокільниками навряд чи залишиться поодиноким.

З розвитком передмість зростатиме потреба у спільних рішеннях щодо транспорту, мереж та соціальної інфраструктури.

Водночас кожна громада прагнутиме реалізовувати власні проєкти, залучати інвестиції та наповнювати бюджет.

Саме питання розмежування повноважень і форм співпраці набуває з часом все більшої важливості.