У Львові відзначили 100-річчя від дня народження видатного українського художника Володимира Патика.

9 жовтня близько могили митця на Личаківському кладовищі зібралися представники обласної влади, родина художника, митці, а також студенти й викладачі Львівського коледжу декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша, щоб вшанувати пам’ять народного художника України та лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка Володимира Патика.

«Ми докладаємо зусиль, аби Музей Володимира Патика був не тільки сучасним і цікавим, а й одним із провідних у регіоні. Адже його творчість заслуговує на широке визнання. Дуже важливо, щоб музей гостили не лише молоді люди, а й усі, хто прагне пізнати цінність художньої спадщини митця», — зазначив заступник голови Львівської обласної державної адміністрації Іван Собко.

Він підкреслив, що роботи Патика відзначаються насиченістю кольору та здатністю бачити величне навіть у буденному. Художник створював не лише львівські мотивації, а й яскраві полотна, що відтворюють образи всієї України.

«Україна багата на видатних особистостей, і наше завдання — зберегти їхню спадщину. Ми зобов’язані популяризувати мистецтво Володимира Патика, щоб його унікальні твори не залишалися марно забутими, а надихали нові покоління», — додав посадовець.

Учасники події спільно відправили молитву за душу художника й вшанували його пам’ять. Особливо зворушливими були спогади дружини митця, Романи Патик, яка розповіла про життєві цінності політики і його глибоку любов до рідної землі.

«Володимира Патика варто пам’ятати не лише як художника, а передусім як людину з принципами. Він був чесним і скромним, не шукав слави і завжди вважав: “Розумного видно в кутку”. Він навчав відповідальності за минуле і важливості дотримуватися людяності. Наприкінці життя його найбільшим бажанням було попрощатися з героями, які поховані біля сакрального дуба у рідному селі, та побути на рідній землі. Коли ми привезли його в поле, Володимир хотів побачити колоски, жито, маки і волошки. Він прощався з землею, яку так любив і оспівував у своїх картинах. Це була дуже добра, скромна людина, чудовий чоловік, батько і дідусь. Я вдячна долі за такого чоловіка», — поділилася Романа Патик.

Володимир Патик (1926–2016) — відомий митник українського образотворчого мистецтва, ключовий представник львівської школи живопису другої половини XX — початку XXI століття. Понад шість десятиліть він формував свою художню манеру, навчався у таких майстрів, як Роман Сельський, Йосип Бокшай і Микола Федюк.

Творчість Патика відзначається унікальним поєднанням європейського модернізму, постімпресіонізму та національних традицій. Він залишив по собі яскраві живописні полотна, монументальні роботи і знамениту львівську мозаїку “Море і риби”. Помітне місце у його спадщині посідає великий цикл живопису, присвячений Тарасові Шевченку.

У Львівській області 2026 року відзначать сторіччя від дня народження Володимира Патика, щоб підкреслити значення його мистецтва для української культури.

Вшанування пам’яті художника стало нагодою наголосити на важливості зберегти національну культурну спадщину, передавати мистецькі традиції молоді та популяризувати українське мистецтво загалом.

Сьогодні творчість Володимира Патика є невід’ємною частиною культурного надбання Львова і всієї України. Образи рідної землі, які він створив у своїх картинах, досі надихають і говорять з поколіннями, що прийдуть після нас.