У середу, 28 січня, місто попрощається з воїнами Олександром Вавріним, Віталієм Германом та Андрієм Шандрою, які віддали свої життя, захищаючи Україну від залишків російських агресорів. Мерія закликає всіх долучитися до церемонії прощання та утриматися від розважальних заходів у цей день.

Чин похорону розпочнеться о 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Приблизно о 11:30 розпочнеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховання відбудеться на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна).

Біографічні дані захисників

Віталій Герман (29.08.1986 — 19.08.2025) Львів’янин.

Навчався у ліцеї №80 Львівської міської ради, пізніше — в Українській академії друкарства за спеціальністю «Комп’ютерні технології».

Працював у Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт „Львів“ імені Данила Галицького». Також займав керівні посади у ТОВ «ЛВ Алекс», ПП «Колекс» та ПП «Цифрові технології».

Зі слів рідних, Віталій був відкритим, любив подорожувати за кордоном. Він мав широкий кругозір, був добрим та чуйним.

У 2025 році став на захист Батьківщини від російських агресорів, служив у 425-му окремому штурмовому батальйоні «Скала» Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Віталія Германа залишилася мати.

Андрій Шандра (11.12.1991 — 15.01.2026) Уродженець села Грімне Львівської області.

Навчався у Грімненському закладі загальної середньої освіти, після чого — у Національному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю «Теплоенергетика».

Закінчив військову кафедру.

Мав власну справу, працював у сфері встановлення інженерних систем опалення та водопостачання.

Зі слів рідних, Андрій любив свою роботу і постійно покращував свої навички. Захоплювався походами в гори й стрибками з парашутом, був наполегливим та справедливим.

У 2024 році він став на захист Батьківщини від агресорів, боровся за територіальну цілісність України у складі 711-ї окремої бригади розмінування.

Нагороджений медаллю «Ветеран війни» та відзнаками військової частини Т0950.

У Андрія Шандри залишилися дружина, син, донька, батьки, брат, бабуся, похресник та родина.

Олександр Ваврін (16.08.2000 — 24.10.2024) Уродженець села Заводське Львівської області.

Навчався у Заводському закладі загальної середньої освіти та в Буському закладі загальної середньої освіти-Гімназії імені Євгена Петрушевича, де неодноразово отримував похвальні листи за успіхи в навчанні. Пізніше здобував освіту у Львівському національному університеті за спеціальністю «Прикладна фізика та наноматеріали».

Закінчив військову кафедру.

Працював експедитором у ТОВ «Алко-Трейдінг».

Зі слів рідних, Олександр захоплювався спортом, особливо єдиноборствами та футболом. Брав участь у змаганнях та отримував нагороди. Вирізнявся доброзичливістю та життєрадісністю.

У 2024 році став на захист Батьківщини, боронячи територіальну цілісність у складі 152-ї окремої єгерської бригади імені Симона Петлюри Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Олександра Вавріна залишилися батьки, брат, бабуся, дідусь, кохана дівчина, похресниця, племінник та родина.