17 жовтня Львів попрощається з двома Героями, які віддали життя за незалежність України — Михайлом Малиновським та Яриною Ніштук.
О 09:30 у церкві Введення в Храм Пресвятої Богородиці УГКЦ на вулиці Чукаріна, 5, почнеться прощання з Яриною Ніштук.
Об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла відбудеться спільний чин похорону Михайла Малиновського і Ярини Ніштук. Близько 11:30 львів’яни зможуть попрощатися з Героями під час загальноміської церемонії на площі Ринок.
Поховання відбудеться на Личаківському кладовищі, у полі почесних поховань №87 на вулиці Пасічній.
Михайло Малиновський: шлях від цивільного полону до служби на фронті
Михайло навчався в Одеському ліцеї №17 і здобув спеціальність моториста в Одеському вищому професійно-технічному училищі. Працював масажистом-реабілітологом у приватних підприємствах.
За спогадами близьких, він був щирою, доброзичливою людиною, завжди готовою допомогти. Як люблячий чоловік і турботливий батько, Михайло захоплювався малюванням. Завдяки своїм чітким патріотичним переконанням він витримав цивільний полон та окупацію і не зрадив ідеалам.
Після виїзду з тимчасово окупованої території Михайло добровільно приєднався до захисників України. Він воював на Херсонському напрямку у складі 34-ї окремої бригади морської піхоти “Борисфен” Військово-Морських Сил ЗСУ.
За заслуги Михайло отримав відзнаку “Ветеран війни”. У нього залишились дружина, син та рідні.
Ярина Ніштук: від науки до служіння Батьківщині
Ярина навчалась у ліцеї “Оріяна” у Львові, а згодом стала студенткою Львівського національного університету імені Івана Франка, де вивчала біологію та біохімію.
Рідні описують Ярину як розумну, багатогранну і сильну духом дівчину. Вона відзначалась допитливістю, наполегливістю у навчанні та різноманітними інтересами. Поєднувала життєрадісність і чуйність з твердою патріотичною позицією.
Вона вивчила кілька іноземних мов, полюбляла читати й подорожувати. Її захопленнями були рукоділля — плетіння та вишивання, а також гори й музика. І хоча мала перспективи для успішної наукової кар’єри, Ярина свідомо вибрала службу Україні.
У 2024 році вона стала на захист Батьківщини, боронячи територіальну цілісність на Донецькому напрямку. Вона служила у 432-му окремому полку безпілотних систем Сухопутних військ ЗСУ.
За зразкову службу Ярина отримала нагороду від Міністерства оборони України. Її залишили батьки, брат та близькі родичі.
