Львів на п’ятому році війни досі не має чіткої, зручної для мешканців системи укриттів. Місто звітує про наявність понад 5 тисяч захисних споруд та інвестиції у сотні мільйонів гривень, але під час великих атак люди продовжують ховатися у квартирах, під’їздах і ванних кімнатах. Причини та шляхи вирішення цієї проблеми розглядаємо далі.

Проблема особливо загострилась після масштабної атаки 30 липня 2026 року, коли влучання ракети у житловий будинок на вулиці Патона забрало життя молодої людини. Ще одне влучання було зафіксовано у будинку на вулиці Виговського.

Під час атаки багато мешканців не пішли до офіційних укриттів: хтось залишався у квартирі, хтось спускався на перший поверх або ховався у безвіконних приміщеннях.

Одна з родин, що мешкає на Патона, увійшла до підвалу першого поверху будинку. Після вибуху їх охопили пил і дим, але їм вдалося вибратися на вулицю. Далі вони побігли до укриття у найближчому ліцеї, але там вже не було вільного місця — люди стояли навіть у холі та на вулиці.

Цей інцидент показав ключову проблему — наявність укриття поруч не гарантує реальної можливості скористатися ним.

Понад 350 мільйонів гривень на утримання укриттів

Львівська міська рада повідомляє, що з 2022 року ремонт та облаштування укриттів обійшлися місту та його комунальним структурам у понад 350,5 млн гривень.

У Львівській громаді працюють 5137 об’єктів фонду захисних споруд цивільного захисту. Міська рада не уточнює, скільки людей вони можуть одночасно прийняти, що ускладнює оцінку їхньої ефективності.

Після початку повномасштабної війни місто модернізувало великі захисні споруди, облаштувало укриття у школах, дитсадках, медичних та культурних закладах, а також розвивало споруди подвійного призначення.

За бюджетні кошти відремонтували 252 найпростіші укриття у сфері освіти та культури. Також до комунальної власності передали шість захисних споруд на території колишнього ЛАЗу на вулиці Стрийській, розрахованих на 4760 людей.

Проте місто фактично не зводить нових великих стаціонарних укриттів.

Голова фінансової комісії Львівської міськради Наталія Шелестак висловила упевненість, що місто здатне ремонтувати укриття без кредитів.

Підвальні приміщення пропонують переоблаштовувати під укриття

Після липневої атаки у Львові запустили програму співфінансування переоблаштування підвалів багатоквартирних будинків під елементарні захисні приміщення.

Мешканці фінансують від 10% до 30% вартості робіт залежно від кількості квартир у будинку, решту покриває міський бюджет. Програма розрахована на 18 млн гривень до кінця 2026 року.

Перевагу надають будинкам, що знаходяться у радіусі 300 метрів відсутності доступного укриття.

Однак у ДСНС підкреслюють: не кожен підвал безпечний. Спеціальна комісія має оцінити стан конструкцій, комунікацій та евакуаційні можливості.

Керівник відділу контролю за утриманням захисних споруд ГУ ДСНС у Львівській області Ігор Волос пояснює, що грамотно зроблений підвал захистить від уламків, вибухової хвилі і непрямих ударів.

Якщо укриття розраховане на понад 50 осіб, воно повинно мати мінімум два виходи.

Новий закон вимагає створювати нові укриття, а не лише ремонтувати старі

Закон України №4778-IX, який набрав чинності 8 вересня 2026 року, змінює підхід до цивільного захисту. Він вводить поняття захисних споруд публічного доступу і встановлює нові стандарти.

Влада тепер зобов’язана визначати, де саме не вистачає укриттів і де потрібно будувати нові захисні споруди для мешканців багатоповерхівок і приватного сектору.

Водночас продовжує бути відкритим питання укриттів біля зупинок громадського транспорту, автостанцій, парків та інших місць скупчення людей.

Також тривають дискусії щодо мобільних укриттів.

У Львові встановили модульне укриття біля центру «Незламні матусі», яке розраховане на 50–60 людей. Його вартість сягнула 3,9 млн гривень. В укритті облаштували вентиляцію, кондиціонування, санвузол і зони для перебування.

У Харкові вже встановлюють мобільні укриття, зокрема на зупинках громадського транспорту. З серпня 2025 року в Україні діє ДСТУ 9329:2025, що регламентує вимоги до таких споруд.

Тому твердження, що мобільні укриття неможливо використовувати через відсутність нормативів, виглядає сумнівним.

П’ять тисяч укриттів, але куди бігти під час тривоги?

Проблема Львова вже не у кількості укриттів, а в їхній реальній доступності, інформованості та готовності.

У школах, садках і лікарнях захисні приміщення облаштовують. У багатьох новобудовах підземні паркінги виконують роль укриттів. Частина ОСББ самостійно переоблаштовують підвали.

Але для багатьох мешканців старих районів алгоритм дій під час повітряної тривоги залишається неясним.

Людина має не просто бачити позначку «укриття» на карті, а бути впевненою, що воно розташоване за кілька хвилин від дому, відкрите, безпечне та має достатньо місця.

Атака 30 липня яскраво продемонструвала цю проблему: хоча укриття було поруч, частина людей залишилася в квартирах, а ті, хто звернулися до найближчої школи, стикнулися із переповненістю.

Наявність тисяч приміщень у реєстрі не гарантує ефективної системи цивільного захисту.

Після запровадження нового закону Львів має провести детальний аналіз місткості укриттів, визначити райони з дефіцитом, та визначити пріоритетні місця для будівництва нових публічних споруд.

У випадку наступної масованої атаки місто не може розраховувати на випадковість.

Львів потребує чіткої системи, де кожен мешканець після сигналу тривоги буде точно знати, куди йому слід бігти і чи знайдеться там для нього місце.