У травні у Шептицькому вугільному мікрорегіоні Львівської області розпочався проєкт «Залучення громадян до справедливої трансформації вугільних регіонів Львівщини».
До ініціативи приєдналися сім громад: Белзька, Великомостівська, Добротвірська, Лопатинська, Радехівська, Сокальська та Шептицька.
Проєкт реалізує громадська організація «Європейський діалог» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH на доручення Федерального міністерства економіки та енергетики Німеччини (BMWE).
На початковому етапі роботи громади готують Плани залучення громадян до процесів справедливої трансформації. Для цього в кожній з громад створено робочі групи, які вже провели перші засідання та розпочали роботу.
Експертка проєкту Христина Гаталяк розповіла, як формувалися робочі групи для підготовки Планів залучення громадян, чому важлива різноманітність їхнього складу та як відбувається перехід від формальної участі до справжнього партнерства між владою й мешканцями.
Ви зараз координаторка напряму з розробки Планів залучення громадян у семи громадах Шептицького мікрорегіону. Розкажіть, з якою метою у громадах утворено робочі групи?
Наш проєкт спрямований на те, щоб мешканці активніше долучалися до прийняття рішень у процесах справедливої трансформації вугільних територій. Робочі групи створювалися як практичні платформи для діалогу і спільної розробки Планів залучення.
Перший етап — саме розробка цих планів. Але наша ключова мета ширша: активізувати людей так, щоб на наступному етапі, коли громади розроблятимуть стратегії розвитку, ці плани не залишилися лише формальністю, а почали реально працювати. Ми прагнемо уникнути суто формальної участі: важливо, щоб мешканці могли впливати на пріоритети розвитку, а не тільки посадові особи визначали напрямки.
Які критерії застосовувалися до формування складу цих груп?
Для нас було принципово, щоб до робочих груп входили не лише посадовці. Ми прагнули забезпечити представництво громадських організацій, молоді, внутрішньо переміщених осіб, людей літнього віку, а в кількох громадах — організацій, що працюють з людьми з інвалідністю. Тобто максимально широка картина суспільних груп.
За кількістю учасників це було переважно від 7 до 12 осіб. І варто підкреслити: склади груп формували самі громади, а не зовнішні експерти. Адже місцеві знають найкраще, хто є активним у їхніх громадах, які діють організації і спільноти. Ми лише надавали рекомендації, а остаточне затвердження відбувалося розпорядженням голови громади.
Яка була ваша роль у цьому процесі?
Моя роль полягала в координації: ми вели листування, пояснювали вимоги й побажання щодо складу груп. Далі команда та я провели перші зустрічі з кожною робочою групою. Разом робили оцінку поточного стану громадської участі — як самі учасники бачать, наскільки мешканці дійсно впливають на ухвалення рішень.
Ця робота виявила цікаві речі. На рівні інформування в більшості громад ситуація доволі пристойна: функціонують сайти, сторінки в соцмережах, публікують рішення й анонси сесій. Проте з консультаціями влади з громадськістю складніше: вони є, але часто відбуваються тому, що цього вимагає законодавство.
Коли ж мова заходить про реальний вплив на стратегічні рішення — тут часто все зупиняється. Посадовці кажуть, що голова відкритий до особистого спілкування, але системних зустрічей з активними спільнотами, особливо в старостинських округах, практично немає. Виникає замкнене коло: влада не виходить до людей, бо «ніхто не приходить на прийом», а люди не приходять, бо вважають, що «нічого не зміниться».
Як виходити з цього кола?
Саме над пошуком шляхів виходу ми працюємо в межах проєкту. Незабаром плануємо провести практичний тренінг для робочих груп. Там проведемо SWOT-аналіз, визначимо ключові проблеми і найважливіше — напрацюємо конкретні заходи для включення до Планів залучення.
Я завжди наголошую: план — це не набір лише круглих столів і слухань. Він має стати дорожньою картою, що дасть змогу мешканцям стати співавторами розвитку громади. Від фіксації проблем і формування бачення майбутнього — до розробки проєктів і системи моніторингу їх виконання.
Варто опиратися на вже діючі спільноти: молодіжні ради, ветеранські організації, релігійні об’єднання, батьківські комітети. Не обов’язково створювати щось нове — важливіше підтримати ті ініціативи, які вже мають довіру й працюють.
Також ми маємо на меті запустити підтримку невеликих місцевих ініціатив. Часто людям не бракує бажання, а потребують невеликого поштовху і можливостей. Маленький проєкт, спрямований на діалог, роботу з молоддю або старостинськими округами, може мати значний ефект.
Тобто головна мета — перейти від формальної участі до справжнього партнерства?
Саме так. План залучення громадян — не самоціль. Його справжня цінність у тому, щоб мешканці перестали бути лише спостерігачами й стали співтворцями майбутнього своїх громад. Коли це відбудеться, стратегія перестане бути просто «документом для громади» і перетвориться на спільне бачення.
Вже зараз помітно, що в цих семи громадах формується таке розуміння. І це, мабуть, найважливіший результат нашої роботи на сьогодні.
Матеріал створено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH на доручення Федерального міністерства економіки та енергетики Німеччини (BMWE).
Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково співпадає з позиціями Міжнародного фонду «Відродження», Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH та Федерального міністерства економіки та енергетики Німеччини (BMWE).
Створено за матеріалами: varianty.lviv.ua
