66-річний Роман Ожубко з Борислава на Львівщині ось уже близько трьох десятиліть присвячує свій вільний час вирощуванню екзотичних рослин, несподіваних для нашого клімату. Він переробляє старі холодильники, щоб створити спеціальні умови для укорінення живців. Деякі квіти запилює власноруч звичайним пензликом. За роки захоплення чоловік експериментував із майже сотнею видів рослин. Цього року його праця дала унікальний результат — на подвір’ї вперше почала плодоносити азиміна, або ж мексиканський банан.
Роман Ожубко 35 років працював учителем фізкультури й трудового навчання у місцевій школі, але інтерес до рослин з’явився у нього ще в дитинстві. Він пригадує, що свій перший садівницький досвід здобув у дев’ятому класі, коли вирощував картоплю на бабусиному городі.
«Вона виросла заввишки метр двадцять, а картоплі в підсумку не було. Це був мій перший досвід у садівництві. Після цього я почав більше цікавитись, садити, прищеплювати, розмножувати дерева», — згадує чоловік.
Роман перетворив кілька старих холодильників на зручні конструкції для розмноження рослин — там він укорінює живці. З весни до осені в холодильниках проростають зрізані гілочки різних культур.
«На землі довелося б нахилятися, а тут просто відкриваєш, обприскуєш, закриваєш. Зверху пісок, знизу — ґрунт, дренаж із цегли або керамічних плиток. Це добре працює», — розповідає садівник про свій метод.
За 30 років у садівництві Роман випробував близько сотні видів рослин. Цьогорічною справжньою подією став перший урожай азиміни — тропічного фрукта, що ще називають мексиканським бананом або пау-пау.
Через нестачу опадів плоди вийшли меншими за очікувані — до 90 грамів замість 160-240. За словами чоловіка, фахівці ботанічного саду пояснили, що невеликий розмір плодів у перший рік — нормальне явище. Посуха лише посилила цей ефект, вплинувши навіть на дорослі дерева.
Роман уже скуштував перший врожай і характеризує смак азиміни як тропічно-кремовий. Водночас через нічні заморозки плоди дозрівають нерівномірно.
Для отримання плодів навесні він власноруч запилює квіти пензликом, а зібраний пилок зберігає у морозильній камері до наступного сезону.
На подвір’ї Романа ростуть також різні сорти цитрусових, серед яких каламондин — гібрид лимона та мандарина. Плоди мають невеликі розміри й кислий смак, але їх можна їсти разом зі шкіркою.
«Лимони люблять вологу на листі, оскільки це рослини субтропіків. Цього літа поливав щодня ввечері, коли стояла спека. Зараз спеки немає, тому полив зменшив», — розповідає Роман про турботу за цитрусовими.
Раніше для пошуку інформації і спільнот, пов’язаних з рідкісними рослинами, чоловік звертався до спеціалізованих журналів. Нині йому достатньо користуватися інтернетом і соціальними мережами. Хоч деякі рослини з часом гинуть, Роман не припиняє експериментів і вирощує нові види на своїй ділянці.
