На Львівщині проведуть заходи з нагоди 100-річчя від дня народження Ірини Сеник

У неділю, 25 жовтня, відбудеться вшанування пам’яті Ірини Сеник — членкині Організації українських націоналістів, поетеси та активної громадської діячки.

О 12:30 відбудеться покладання лампадок до могили Ірини Сеник на полі почесних поховань №67 Личаківського кладовища, що на вулиці Мечникова, 32. Після цього проведуть екуменічну панахиду.

О 14:00 у Музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України на проспекті Свободи, 15, відбудеться показ колекції одягу «Вільна духом». Цей захід присвячений 100-річчю від дня народження Ірини Сеник.

Директор департаменту комунікацій та внутрішньої політики Львівської ОДА Юрій Горун наголосив, що Ірина Сеник усе життя боролася за незалежність України. Незважаючи на численні ув’язнення та заслання, вона не залишала боротьбу з радянським режимом. Її життєвий шлях — важлива сторінка українського визвольного руху. Завдання сьогодення — зберегти пам’ять про неї, дослідити її спадщину і передати її прийдешнім поколінням.

Коротко про Ірину Сеник:

Ірина Михайлівна Сеник була членкинею Організації українських націоналістів, Української гельсінської групи та Ліги українських жінок. Вона зазнала політичних репресій у радянських концтаборах і була відомою поетесою, медсестрою та громадською активісткою. Вона заснувала Товариство української мови і Українську гельсінську спілку в Бориславі, очолювала Бориславське відділення Союзу українок.

Народилася 8 червня 1926 року у Львові. У 1939 році вступила до юнацтва ОУН, а з 1941 стала активною членкинею організації під псевдонімом «Леся». У 1945 році НКВД ув’язнила її у тюрму на Лонцького, а через рік засудила на 10 років позбавлення волі. Вона відбувала покарання в Іркутській тюрмі, а згодом — 13 років заслання у Кемеровській області.

Повернувшись в Україну у 1968 році, вона не мала права жити у Львові чи області. Через це влаштувалася медсестрою в Івано-Франківську. Тут Ірина Сеник долучилася до груп захисту політв’язнів. Вона подавала скарги та протести на підтримку Валентина Мороза, Святослава Караванського та інших, а також збирала кошти для родин політв’язнів.

У 1973 році засудили на 6 років позбавлення волі за політичні переконання. Покарання відбувала у суворій виправно-трудовій колонії в Мордовії, а потім провела 5 років у засланні в Казахстані. В цілому Ірина Сеник провела 34 роки життя в тюрмах, концтаборах і засланнях.

У 1979 році вона стала членкинею Української гельсінської групи. Вперше повернулася в Україну у 1983 році. Як «особливо небезпечна рецидивістка» Ірині Сеник заборонили жити ближче, ніж за 101 кілометр від Львова. Через це вона оселилася у Бориславі, де вийшла заміж за колишнього політв’язня Василя Дейка.

У 1998 році на з’їзді Світової федерації українських жіночих організацій у Рочестері (США) Ірину Сеник визнали однією зі 100 героїнь світу.

Померла 25 жовтня 2009 року. Похована на полі почесних поховань №67 Личаківського кладовища.

10 лютого 2026 року Львівська обласна рада рішенням №727 оголосить 2026-й Роком Ірини Сеник на честь 100-річчя з її дня народження.