Сьогодні Львівщина прощається зі своїми героями:

Володимир Беднарчук — житель міста Броди Золочівського району. Він служив стрільцем у 1-му мотопіхотному відділенні 160-ї окремої механізованої бригади. Під час бойового завдання отримав важке поранення, і його серце зупинилося 14 жовтня у лікарні Запоріжжя. Володимиру було 56 років.

Володимир Мазур родом із селища Щирець Львівського району. Служив у гранатометному відділенні 1 батальйону територіальної оборони військової частини А7035. Загинув 26 червня 2026 року поблизу Оріхуватки, Краматорський район Донецької області. Йому було 47 років.

Ігор Хомин — львів’янин, який став на захист України з першого дня повномасштабної війни. Служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила Сухопутних військ. Загинув у 52 роки. За службу нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни».

Євгеній Гловацький також був львів’янином. Він приєднався до захисту України у 2025 році, служив у 27-му прикордонному загоні імені героїв Карпатської Січі Державної прикордонної служби. Загинув 15 жовтня, йому було 52 роки.

Микола Павлюстей — львів’янин, який вступив до оборони країни у 2026 році. Служив у 80-й окремій десантно-штурмовій Галицькій бригаді Десантно-штурмових військ. Загинув 22 травня 2026 року у віці 33 років.

Назар Шацкіх — львів’янин, що став на захист України з початку повномасштабного вторгнення. Служив у 1-й Галицько-Волинській радіотехнічній бригаді Повітряних сил. Загинув 29 листопада 2024 року у віці 40 років. Назар посмертно отримав орден «За мужність» III ступеня, медаль «За оборону України», «Хрест пошани» та почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Комбатантський хрест».

Михайло Ільків, житель села Луки Рудківської громади Самбірського району, був гранатометником у 2-му штурмовому відділенні 1-го штурмового взводу 4-ї штурмової роти 2-го штурмового батальйону військової частини А4122. Загинув 10 жовтня поблизу Олексієво-Дружківки Костянтинівської громади Краматорського району Донецької області. Михайлу було 48 років.

Юрій Польовий родом із селища Журавно Стрийського району. Він добровільно вступив до 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади з початку повномасштабної війни. Тривалий час вважався зниклим безвісти. Загинув 6 січня 2025 року під час бойового завдання біля Руського Порічного у Суджанському районі Росії. Йому було 44 роки.

Володимир Курило — уродженець Стрия, мешкав у селі Довголука Грабовецько-Дулібівської громади. Брав участь в АТО. Від перших днів повномасштабної війни служив у ЗСУ, виконував бойові завдання у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Пізніше служив у 146-му окремому ремонтно-відновлювальному полку Сухопутних військ ЗСУ, обіймав посаду командира евакуаційного відділення. Життя Володимира обірвалося 19 жовтня внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Йому було 53 роки.

Вічна пам’ять і слава усім полеглим Героям!