Завтра у Львові відбудеться прощання з трьома воїнами, які загинули, захищаючи Україну від російської агресії. Панахида розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Орієнтовно о 11:30 містяни зможуть взяти участь у загальноміській церемонії прощання на площі Ринок.
Поховання відбудуться на трьох різних кладовищах Львова. Володимир Береста буде похований на Личаківському цвинтарі, у полі почесних поховань №87 на вулиці Пасічній. Арсена Шматка віддадуть останній спокій на Сихівському кладовищі, поле 12. Руслана Стецю поховають на Голосківському цвинтарі, поле 34-В.
Арсен Шматко: кулінар, який став прикордонником
Арсен навчався у львівському ліцеї №45, а згодом здобув професійну освіту у училищі харчових технологій. Після проходження строкової служби працював у ТОВ “Щедро”.
Близькі згадують Арсена як життєрадісну та щиру людину з позитивним ставленням до життя. Він умів підтримати у важкі моменти, захоплювався кулінарією та мотоциклами. Для рідних Арсен був турботливим братом і надійним другом, на якого завжди можна було покластися.
У 2024 році Арсен пішов захищати Україну, боронячи Південно-Слобожанський та Донецький напрямки у складі 1-го Донецького прикордонного загону “Гарт” Державної прикордонної служби. За заслуги отримав нагрудний знак “Ветеран війни”. Його сумують дві сестри та інші рідні.
Володимир Берест: будівельник, який полюбив кулінарію
Володимир навчався у львівській школі №91, після чого отримав спеціальність маляра-штукатура у вищому професійному училищі комп’ютерних технологій та будівництва. Працював у будівельній сфері на приватних підприємствах.
Родина описує його як щиру, доброзичливу людину, що легко знаходила спільну мову з людьми й завжди була готова допомогти. Володимир захоплювався кулінарією та відпочинком на природі.
У 2025 році він став на захист Батьківщини, воюючи на Південно-Слобожанському напрямку у військовій частині А5161. Після нього залишилися бабуся, тітка та інші родичі.
Руслан Стеця: любитель автомобілів і історії
Руслан отримав загальну освіту у школі №49 Львова, а професійну у вищому професійному училищі дизайну та будівництва. Він спочатку працював маляром-штукатуром, а згодом кур’єром.
Рідні згадують його як добру, щиру людину, готову допомогти кожному. Руслан любив природу, цікавився історією та автомобілями, отримуючи задоволення від ремонту авто. Друзі цінували його вміння вислухати і підтримати у складний момент.
У 2025 році він пішов на фронт, служив у 1-му окремому штурмовому батальйоні Сухопутних військ ЗСУ на Запорізькому та Південно-Слобожанському напрямках. Пам’ять про Руслана шанують батьки, сестра з родиною та близькі.
