У п’ятницю, 14 серпня, Львів проведе в останню путь трьох захисників України — Костянтина Соломакіна, Олександра Грудецького та Олену Балим. Усі троє загинули в боях проти російських окупантів.

«Просимо львів’ян та гостей міста приєднатися до міської церемонії прощання. Просимо утриматися від розважальних заходів та святкувань у цей день», — повідомляє Львівська міська рада.

Прощальна церемонія розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Згодом, приблизно об 11:30, львів’яни зможуть попрощатися з героями на площі Ринок.

Костянтина Соломакіна поховають на кладовищі селища Рудно. Олександра Грудецького — на військовому полі Ряснянського кладовища, що на вулиці Лукасевича. Олену Балим проведуть в останню путь на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 на вулиці Пасічній.

Хто вони були

Костянтин Соломакін (05.02.1983 — 26.05.2025). Народився в угорському Будапешті.

Здобував середню освіту у Слов’янському закладі загальної середньої освіти №8 Донецької області. Пізніше закінчив Слов’янський державний педагогічний університет за спеціальністю «Вчитель фізичної культури і валеології». Працював тренером з вільної боротьби в Краматорську та Слов’янську.

Рідні розповідають — Костянтин мав рідкісну доброту й щирість. Він завжди приходив на допомогу тим, хто цього потребував. Тренувати дітей, навчати їх боротьби — це була справа всього його життя. Він мріяв, щоб якомога більше дітей прийшли у спорт, розкрили свій потенціал і стали чемпіонами міжнародного рівня. Сам мав звання майстра спорту з вільної боротьби. Колеги з усієї країни знали його як фахівця з великою відданістю справі.

У 2025 році Костянтин пішов захищати Україну від російського вторгнення. Воював на Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ ЗСУ. У нього залишилися дружина, двоє дітей, батьки, брати та інша родина.

Олександр Грудецький (15.02.1984 — 08.08.2026). Родом зі Львова.

Навчався в ліцеї №38 Львова, потім у вищому професійному училищі №63. Здобув вищу освіту в Національному лісотехнічному університеті України.

За словами близьких, Олександр був спокійною, розумною та надзвичайно відповідальною людиною. Він завжди підтримував побратимів і був тим, на кого можна покластися в будь-якій ситуації. Захоплювався спортом, особливо велоспортом. Обожнював подорожі та гори, любив активний відпочинок і завжди шукав нові маршрути. Брав участь у веломарафонах, мріяв здолати легендарний маршрут «Париж — Брест — Париж».

Із перших днів повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини. Воював на Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 1-го Донецького прикордонного загону «Гарт» Державної прикордонної служби України.

За заслуги отримав відзнаку Президента України — медаль «За оборону України». У Олександра залишилися мати, брат, сестра та інша родина.

Олена Балим (13.12.1966 — 20.07.2026). Народилася в Мелітополі, Запорізька область.

Навчалася в Костянтинівській гімназії — Малій академії наук №1 «Таврія» Мелітопольського району. Пройшла строкову військову службу.

Рідні згадують Олену як надзвичайно добру, справедливу та чуйну людину. Вона завжди приходила на допомогу, вміла співпереживати й ніколи не залишалася байдужою до чужого горя. Дуже любила тварин — мала багато домашніх улюбленців, яким дарувала своє тепло і турботу.

У 2018 році стала на захист України від російської агресії. Воювала на Луганському, Запорізькому, Миколаївському та Донецькому напрямках у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ ЗСУ.

Нагороджена медаллю «За оборону Бахмута». В Олени залишилася донька.