Львівська область залишається однією з небагатьох, де полювання досі заборонене.

Це затягування негативно впливає на мисливську галузь і може мати ще гірші наслідки в майбутньому. Наразі ж варто зупинитися на одній ключовій фігурі – Анатолії Дейнеці, начальнику Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства. У мисливських колах і владних кулуарах саме його вважають головним гальмом відкриття сезону полювання.

Ще перед парламентськими виборами 2012 року «Українська правда» повідомляла, що Дейнека виступатиме неофіційним кандидатом влади, хоча з 2004 по 2010 рік він входив до фракції «Наша Україна» в обласній раді. Його звинувачували у приватизації будівель лісництв на користь родини та знайомих, про що неодноразово заявляв, зокрема, Орест Фурдичко.

На початку 2015 року «Вголос» повідомляв про звернення кількох львівських громадських організацій до правоохоронних органів, МінАПК та Держагентства лісових ресурсів. Вони вимагали перевірити діяльність Дейнеки, адже існують підозри щодо незаконної приватизації та відчуження приміщень лісництв на користь його родичів і ділових партнерів — йдеться приблизно про два десятки осіб.

Андрій Ребець, керівник ГО «Автомайдан-Захід», називає Анатолія Дейнека «прихвостнем Януковича» і пережитком корумпованої системи, що процвітала на кумівстві, дерибанах і злочинних схемах.

Про Дейнека можна розповідати дуже багато. Але головне питання лишається: навіщо йому шкодити цілої галузі? Мисливці пропонують дві версії.

Перша — політична. На Львівщині приблизно 50 тисяч мисливців, які разом із родинами, а також власники мисливських магазинів, нині незадоволені ситуацією і мають претензії до влади. Цьому невдоволенню також сприяє зростання популяції хижаків, які шкодять селянським господарствам.

Чи може Дейнека свідомо підривати репутацію голови облдержадміністрації Максима Козицького й його команди, навмисно даючи завідомо шкідливі поради? Здається, ні, адже він є депутатом облради від «Слуги народу». Проте не варто поспішати з однозначними висновками.

Дейнека — політик-«хамелеон». Він колись дружив із Народною партією Володимира Литвина, потім став депутатом облради від «Нашої України» за часів Ющенка. На виборах 2012 року балотувався самовисуванцем, хоча тоді ЗМІ називали його неофіційним кандидатом від Януковича. У 2015 році ішов до облради від «Європейської Солідарності», а на останніх виборах став депутатом уже від «Слуги народу».

Таке політичне пристосуванство дає підстави припускати, що він пристосовується до нового політичного «дахування» й водночас працює на підрив іміджу нинішньої влади у області.

Якщо політична версія видається надто конспірологічною, існує інша, прагматичніша, — щодо особистої вигоди.

Найпростіше пояснення, що лісникам невигідна поява в лісі багатьох зайвих очей, які можуть помітити незаконні вирубки. Незважаючи на регулярні викриття злочинних схем лісниками, проблема лишається гострою.

Ось кілька прикладів останнього часу:

• Справа ДП «Золочівське лісове господарство»: у червні і вересні 2026 року ДБР висунуло підозри колишньому директору і першому заступнику лісгоспу. У 2022 році їхні незаконні дії спричинили вирубку лісу з збитками понад 5,3 мільйона гривень.

• Нелегальна вирубка в Карпатах (Стрийський район): у червні 2026 року двом посадовцям лісгоспу висунули підозри у нелегальному знищенні понад 20 тисяч дерев. Схема тривала роками з підробкою документів, а збитки державі становлять більше 112 мільйонів гривень.

• Масштабна схема за участю депутата: навесні 2026 року Офіс Генпрокурора викрив спеціальну схему знищення майже 19 тисяч дерев. Вирубка легалізовувалася через вигадані види рубок. Загальні збитки сягають 36-37 мільйонів гривень.

Не приховано, що за ці роки в скандалах з незаконною вирубкою фігурують люди з оточення Дейнеки. Без судового рішення робити висновки щодо його конкретної причетності неможливо, втім складно уявити, що керівник лісгоспу не помічає зникаючих десятків тисяч дерев.

Чи повірить хтось у таку сліпоту? Це питання лишається відкритим.

Можна припустити, що діє правило: чого не помічаю я, не повинен помічати ніхто інший. Водночас тисячі очей мисливців могли би побачити те, що чиновники від лісу воліють ігнорувати.