У суботу, 2 травня, Львів проведе в останню путь військових Володимира Максимека та Сергія Вовка, які загинули, захищаючи Україну від російської агресії.

“Міська рада просить львів’ян і гостей міста приєднатися до урочистої церемонії прощання та утриматися в цей період від розважальних заходів і святкувань”, – йдеться в повідомленні.

Панахида розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Орієнтовно о 11:30 відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають захисників на Личаківському цвинтарі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна).

Короткі біографії захисників

Сергій Вовк (30.05.1974 — 24.04.2026). Уродженець села Березина Львівської області.

Навчався у загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів «Рава-Руський ліцей» Рава-Руської міської ради Львівського району. Після цього продовжив навчання в Рава-Руському професійному ліцеї.

Працював у торговельно-розважальному комплексі “Південний”, займався власною підприємницькою діяльністю.

Рідні згадують Сергія як добру, справедливу та щиру людину, люблячого чоловіка та батька. Він захоплювався садівництвом, будівництвом, спортом і ремонтом.

У 2025 році став на захист України під час повномасштабного вторгнення. Служив на Південно-Слобожанському напрямку в складі 1-го Донецького прикордонного загону “Гарт” Державної прикордонної служби України, боронячи територіальну цілісність і суверенітет держави.

У Сергія Вовка залишилися дружина, син і донька.

Володимир Максимек (01.08.1987 — 27.04.2026). Родом зі Львова.

Фото: 2 травня Львів попрощається з Володимиром Максимеком та Сергієм Вовком

Закінчив середню школу №1 у Львові, згодом — Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Служив у Військовій службі правопорядку Збройних Сил України.

Рідні описують Володимира як справедливу, добру й уважну людину, що завжди прагнула допомагати іншим. Він захоплювався спортом, особливо футболом і плаванням, вів активний спосіб життя.

Брав участь в Антитерористичній операції й Операції Об’єднаних сил.

З початком широкомасштабного вторгнення виконував спеціальні завдання у складі Військової служби правопорядку на Донецькому, Північно-Слобожанському, Курському та Південно-Слобожанському напрямках.

Володимир нагороджений відзнаками Міністерства оборони України — медалями “10 років сумлінної служби”, “15 років сумлінної служби” та “20 років сумлінної служби”.

У Володимира Максимека залишилися син, дружина, мати, брат, дядько та інші близькі родичі.