27 липня у Львові відбудеться міська церемонія прощання з трьома військовослужбовцями, які загинули, захищаючи Україну від російської агресії, — Сергієм Кудем, Олександром Ольховиком та Романом Митником. Мешканців і гостей міста просять приєднатися до вшанування пам’яті загиблих і тимчасово утриматися від розважальних заходів у цей період.

Панахида розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Орієнтовно о 11:30 на площі Ринок у центрі Львова відбудеться загальноміська церемонія прощання. Після цього Сергія Кудя, Олександра Ольховика та Романа Митника поховають на Личаківському кладовищі — на полі почесних поховань №87 на вулиці Пасічній.

Сергій Кудь (04.03.1978 — 29.12.2024) — уродженець Львова. Закінчив загальноосвітню школу І–ІІІ ступенів №78 у місті Львові, здобув професію токаря у Львівському вищому професійному училищі інформаційно-комп’ютерних технологій. Працював інкасатором у Львівській дирекції акціонерного товариства «Укрпошта».

За згадками рідних, Сергій вирізнявся працьовитістю, добротою та чуйністю. Він завжди був готовий підтримати інших і приділяв багато уваги родині. У вільний час захоплювався футболом та спортом.

У 2024 році Сергій став на захист України і служив у складі 61-ї окремої механізованої Степової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, виконуючи бойові завдання на Північно-Слобожанському та Курському напрямках. У нього залишилися мати, дружина, донька та інші рідні.

Олександр Ольховик (12.08.1981 — 22.05.2026) — родом із Селидового Донецької області. Навчався у Селидівській гімназії №1, а професію маляра-штукатуря опанував у Ясинуватському професійному будівельному ліцеї. Після навчання працював у будівельній сфері на приватних підприємствах.

Рідні згадують Олександра як доброзичливу, щиру й чуйну людину, яка завжди допомагала тим, хто цього потребував. Він цінив музику, особливо реп, і був чутливим до оточення.

У 2022 році під час ракетного удару по залізничному вокзалу в Краматорську Олександр втратив дружину та доньку. У 2026 році він пішов на військову службу, де проходив службу у військовій частині А5065, захищаючи Україну від російської агресії. Після загибелі в Олександра залишилися донька, батьки та брат.

Роман Митник (позивний «Муха») (27.04.1990 — 06.10.2024) також був уродженцем Львова. Навчався у ліцеї №21 Львівської міської ради, професійну освіту здобув у «Львівському професійному коледжі ресторанного бізнесу». Працював експедитором у приватній компанії.

Близькі описують Романа як життєрадісну та оптимістичну людину, яка ділилася теплом і позитивом з оточенням. Він любив подорожувати, відкривати нові місця та черпати натхнення від краси світу. Особливо його приваблювала техніка — Роман із захопленням розбирав і складав різні механізми й прилади.

У 2024 році Роман приєднався до лав захисників України. Служив на Донецькому напрямку в складі 68-ї окремої аеромобільної бригади імені Олекси Довбуша Сухопутних військ Збройних Сил України, де боровся за територіальну цілісність і суверенітет держави. У Романа залишилися батько, брат, сестра, шваґро та племінниця.