Жовківська громада проводжала в останню путь 34‑річного військовослужбовця Павла Сеньківа з села Мокротин на Львівщині. Особливого болю цій трагедії додає те, що рік тому тут уже прощалися з його рідним братом Тарасом Сеньківим, який також загинув, захищаючи Україну.

Павло брав участь в Антитерористичній операції 2014–2015 років. Після кількох років роботи за кордоном він повернувся в Україну й добровільно приєднався до 53‑ї окремої механізованої бригади. Захищав країну на одних із найгарячіших ділянок фронту — передусім у районах Бахмута та Авдіївки.

Павло Сеньків

За офіційними даними, захисник загинув 20 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу Авдіївки в Донецькій області. Понад два роки рідні, друзі та громада сподівалися на його повернення, але новина про загибель стала важким ударом для близьких.

За відвагу та службу Павло Сеньків удостоївся бойових відзнак. Серед нагород — «Хрест за бої під Бахмутом» і медаль «За участь у бойових діях».

Прощання з воїном відбулося у Жовкві. Після церемонії на центральній площі жалобна процесія попрямувала до храму в селі Мокротин, де відслужили чин поховання.

Історія двох братів, які стали на захист України

Павло та Тарас Сеньківи народилися й росли в селі Мокротин. Павло — 19 липня 1989 року, Тарас — 15 вересня 1991 року. Їхнє дитинство було непростим: мати померла, коли хлопці були ще малими. Опіку над ними взяла рідна сестра матері Марія, яка фактично стала другою мамою і разом зі своєю донькою Олею виховала братів у теплі й підтримці, прищепивши повагу до родинних традицій та цінностей.

Змалку брати були дружні, активні й завжди трималися разом. Павло захоплювався спортом і після школи вступив до Івано‑Франківського коледжу фізичного виховання, а Тарас обрав технічний фах — навчався у Львівському залізничному технікумі, згодом працював оглядачем та електриком вагонів.

До початку широкомасштабного вторгнення їхні долі розвивалися по‑різному: Павло певний час працював у Польщі, аби підтримувати родину, а Тарас залишався в Україні та працював за фахом. Попри різні життєві шляхи, їх поєднували тісні сімейні зв’язки, любов до рідних і готовність захищати Батьківщину.

Бойовий шлях Павла Сеньківа

Коли у 2014 році почалися бойові дії на сході України, брати не стояли осторонь: Тарас одним із перших долучився до оборони, а Павло теж став на захист держави. Із початком повномасштабного вторгнення у 2022 році вони знову взяли до рук зброю.

Павло служив у складі 53‑ї окремої механізованої бригади і брав участь у важких боях, зокрема на Бахмутському та Авдіївському напрямках. Він отримував поранення, але продовжував виконувати бойові завдання. За оборону Бахмута йому було вручено Золотий хрест від начальника Генштабу Валерія Залужного.

20 грудня 2023 року під час виконання завдання в районі Авдіївки Павло зник безвісти. За спогадами побратимів, навіть пораненим він намагався дістатися до точки евакуації, але через ворожий артилерійський удар врятувати його не вдалося.

Рік тому Жовківщина прощалася з братом Павла — Тарасом Сеньківим

Трагічна втрата родини Сеньківих стала ще болючішою, оскільки це вже друга втрата для їхньої родини на війні. У лютому минулого року Жовківська громада зустрічала на щиті Тараса Сеньківа — рідного брата Павла.

Тарас служив у 24‑й окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Його бойовий шлях проходив через Попасну, Золоте, Херсонщину, Майорськ, Часів Яр, Торецьк і селище Нью‑Йорк на Донеччині. Він пережив оточення, брав участь у штурмових діях, зазнавав контузій і двічі був поранений, але залишався у строю.

За службу Тарас отримав кілька відзнак:

• медаль «Золотий хрест» від Валерія Залужного;
• почесну відзнаку Жовківського міського голови;
• інші бойові нагороди за мужність і відданість Україні.

Його останній бій стався в ніч із 7 на 8 січня 2025 року поблизу Оріхово‑Василівки. Під час ротації ворожий FPV‑дрон влучив у автомобіль, за кермом якого був Тарас. Частині військових вдалося вижити, але повторна атака забрала життя кількох побратимів, серед яких був і Тарас.

15 лютого рідні отримали довгоочікувану і водночас страшну звістку — тіло воїна вдалося евакуювати. Так Жовківщина змогла провести в останню путь ще одного свого Героя.

Невідновна втрата для родини та громади

Рідні, друзі, побратими й мешканці громади згадують Павла і Тараса як щирих, добрих і відданих людей, які до останнього залишалися вірними Україні. Обидва брати мріяли про спокійне життя, родину та майбутнє, проте війна перекреслила ці плани.

Сьогодні сім’я Сеньківих переживає невимовний біль, втративши на війні двох синів. Жовківська громада висловлює глибокі співчуття матері Марії, сестрі, двоюрідним братові й сестрі, племінникам, усім рідним, близьким, друзям і побратимам полеглих воїнів.

Пам’ять про Павла й Тараса Сеньківих назавжди залишиться в серцях земляків як приклад братерства, відваги та жертовності заради України.