У п’ятницю, 6 лютого, Львів прощатиметься із захисниками Андрієм Бобеляком та Ігорем Ховським, які загинули, боронячи Україну від російської агресії. Міська рада просить мешканців та гостей міста взяти участь у церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.

Похоронна церемонія розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Після цього, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміське прощання на площі Ринок. Андрія Бобеляка поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна), а Ігоря Ховського — на Голосківському кладовищі, на військовому полі, повідомляє пресслужба ЛМР.

Біографічні довідки захисників

Андрій Бобеляк (07.01.1995 — 15.11.2024). Уроженець села Черкаси Львівської області.

Навчався в Горбачівській гімназії (з дошкільним підрозділом) у Щирецькій селищній раді Львівського району. Після школи здобув професію помічника бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту й газ у Вищому професійному училищі №35 міста Стрия.

Проходив строкову військову службу. Працював пекарем у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Сільпо‑Фуд».

За словами рідних, Андрій був добрим, щирим і турботливим, активним і товариським, мав багато друзів. У вільний час захоплювався футболом та риболовлею. Був дбайливим батьком своїх донечок.

У 2023 році став на захист Батьківщини у відповідь на повномасштабне вторгнення російських військ. Боровся за територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 76-го окремого полку зв’язку та радіотехнічного забезпечення імені В’ячеслава Чорновола Повітряних Сил Збройних Сил України та 117-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ. У Андрія Бобеляка залишилися дружина, дві доньки, батьки, сестра, родина та друзі.

Ігор Ховський (06.08.1982 — 26.01.2026). Мешканець Львова.

Навчався в середній загальноосвітній школі №99 міста Львова, згодом отримав фах у Львівському професійному коледжі. Працював на Акціонерному товаристві «Львівський ювелірний завод».

Рідні описували Ігоря як добру та спокійну людину з творчими здібностями, товариського й комунікабельного. Він цікавився історією та футболом, писав вірші й любив тварин. Був учасником Антитерористичної операції (АТО).

З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів долучився до захисту України. Боровся на Південно‑Слобожанському напрямку у лавах 80-ї окремої десантно‑штурмової Галицької бригади Десантно‑штурмових військ та 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. У Ігоря Ховського залишилися батьки та брат.