У вівторок, 17 лютого, у Львові відбудеться прощання із військовослужбовцями Михайлом Прихідьком, Дмитром Марченком та Ігорем Федунем, які загинули, захищаючи Україну. Інформацію оприлюднили в пресслужбі Львівської міської ради.

Чин поховання розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Після цього, орієнтовно о 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Михайла Прихідька та Дмитра Марченка поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань № 87 (вул. Пасічна). Ігоря Федуня поховають на Голосківському кладовищі, на полі 34-В.

Що відомо про захисників

Михайло Прихідько (20.11.1994 – 07.02.2026). Родом зі Львова.

Навчався у Львівській правничій гімназії, згодом вступив до Української академії друкарства на спеціальність «Видавництво і поліграфічна справа». Працював у сфері громадського харчування на приватних підприємствах.

Рідні згадують Михайла як світлу і щиру людину: життєрадісного, з тонким почуттям гумору, який любив жартувати. У вільний час грав у футбол з друзями, організовував турніри між командами. Він вирізнявся вихованістю і завжди приходив на допомогу.

У 2025 році став на захист Батьківщини від повномасштабного вторгнення російських окупантів. Захищав територіальну цілісність і суверенітет України на Херсонському напрямку в складі 77-ї окремої аеромобільної Наддніпрянської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

Нагороджений медаллю «Ветеран війни». У Михайла залишилися мати, сестра, родина та друзі.

Дмитро Марченко (12.10.1992 – 08.02.2026). Народився в селі Саї Сумської області.

Навчався у Саївській гімназії Синівської сільської ради Сумської області, згодом отримав фах агронома в Харківському національному аграрному університеті. Працював агрономом у ТОВ «СК-АГРО».

Рідні відзначають його як людину, яка професійно займалася футболом і волейболом, захоплювалася риболовлею та полюванням, любила готувати. Дмитро був мужнім, щирим, розсудливим та винахідливим; рішучим і впевненим у своїх переконаннях, щиро любив Україну і мав глибоке почуття патріотизму.

З початком широкомасштабного вторгнення, повернувшись із-за кордону, став на захист Батьківщини. Брав участь у обороні на Запорізькому, Луганському, Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений відзнаками Міністерства оборони України: «Хрест Сил територіальної оборони», «Золотий Тризуб», «Хрест доблесті», також відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «Хрест хоробрих», відзнакою «За службу українському народу» та медаллю «Ветеран війни». У Дмитра залишилися брат, двоюрідні брати та сестри, родина, побратими та друзі.

Ігор Федунь (27.05.1979 – 10.02.2026). Походив із міста Арциз Одеської області.

Навчався в ліцеї №66 Львівської міської ради. Проходив строкову службу у Державній прикордонній службі України. Працював у деревообробній сфері на приватному підприємстві.

Рідні описують Ігора як життєрадісну та справедливу людину: завжди усміхненого, доброго і щирого, яка охоче допомагала іншим. Любив тварин, колекціонував марки, захоплювався риболовлею і плаванням, полюбляв гори та походи на природу.

Ігор долучився до захисту України від початку широкомасштабного вторгнення. Боронив територіальну цілісність і суверенітет на Луганському напрямку у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила та також на Донецькому, Північно-Слобожанському і Запорізькому напрямках у складі 23-го окремого батальйону спеціального призначення Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Ігоря Федуня залишилися дружина, троє доньок та родина.