У п’ятницю, 24 квітня, Львів проведе в останню путь військовослужбовців Юліана Боженка та Ореста Захарка, які загинули, захищаючи Україну від російської агресії.

«Міська рада закликає мешканців Львова та гостей міста взяти участь у церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань», — повідомляє пресслужба Львівської міської ради.

Похоронна церемонія розпочнеться о 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Після цього, орієнтовно о 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Обох захисників поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна).

Біографічні довідки захисників

Юліан Боженко (02.01.1990 — 16.01.2025). Родом із Львова.

Навчався в середній загальноосвітній школі №9, а згодом — у Національному університеті “Львівська політехніка” на факультеті комп’ютерних технологій. Проходив строкову службу в армії. Працював оператором програмного забезпечення у ТОВ «Фуджікура Аутомотів Україна Львів».

За словами рідних, Юліан був щирою, доброю та відповідальною людиною, любив тварин і піклувався про них. Його цікавили комп’ютерні науки та іноземні мови. Він захоплювався кулінарією, часто готував у вільний час, мав хист до малювання та ліплення, вирощував кімнатні овочі. Завжди приходив на допомогу друзям і підтримував близьких.

У 2024 році став на захист Батьківщини від російського вторгнення. Захищав територіальну цілісність і суверенітет України на Чернігівському, Північно-Слобожанському та Курському напрямках у складі 1-ї окремої важкої механізованої Сіверської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. У Юліана залишилися матір та рідні.

Орест Захарко (17.10.1985 — 23.05.2025). Також був львів’янином.

Закінчив ліцей №46 імені В’ячеслава Чорновола Львівської міської ради. Далі здобував освіту у Державному вищому навчальному закладі «Львівський державний екологічний політехнікум» за спеціальністю «Землевпорядкування», а також у Львівській національній академії ветеринарної медицини імені Степана Гжицького за спеціальністю «Правознавство».

Рідні описують Ореста як комунікабельну, відкриту та щиру людину з великою людяністю й добрим серцем. Він легко знаходив спільну мову з людьми, завжди був готовий допомогти. Любив тварин, захоплювався приготуванням їжі та збиранням грибів у лісі.

У 2024 році пішов на захист України від російської агресії. Боровся за збереження територіальної цілісності та суверенітету на Донецькому напрямку у складі 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона калина» Національної гвардії України. У Ореста залишилися хрещена матір, похресники, родина та друзі.