фото: лмр
19 листопада у середу, місто попрощається з військовослужбовцями Андрієм Боднарчуком та В’ячеславом Адоєвцевим, які віддали життя за Україну, борючись проти російських загарбників. Цю інформацію оприлюднила міська рада.
Чин похорону В’ячеслава Адоєвцева розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Приблизно о 11:30 відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Він буде похований на Личаківському кладовищі на полі почесних поховань новітніх Героїв.
Прощання з Андрієм Боднарчуком розпочнеться о 12:00 у родинному помешканні (вул. Мармаша, 43). Після цього відбудеться Чин похорону в Храмі Архистратига Михаїла у Зашкові. Воїн буде похований на місцевому кладовищі у Зашкові.
Що відомо про Захисників
Андрій Боднарчук (26.01.1992 – 04.11.2025) — уродженець села Зашків Львівської громади.
Андрій навчався у Зашківському ліцеї імені Євгена Коновальця. Пізніше він здобув фахову освіту в Львівському вищому професійному училищі комп’ютерних технологій та будівництва.
Працював м’ясником на приватному підприємстві.
Зі слів рідних, Андрій мав легкий характер і завжди усміхався. Він був доброю та світлою людиною, цінував життя та особливо любив проводити час з сином. Під час спільних прогулянок був по-справжньому щасливим, захоплювався риболовлею та науковими передачами.
У 2025 році Андрій став на захист Батьківщини від російської агресії, охороняючи територіальну цілісність України на Донецькому напрямку в складі 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади.
У Андрія залишилися мати, син та два брати.
В’ячеслав Адоєвцев (22.06.1976 – 09.11.2025) — львів’янин.
В’ячеслав навчався у середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 50. Згодом отримав фахову освіту у Львівському технікумі промислової автоматики.
Він проходив строкову військову службу в Державній прикордонній службі України.
Після служби працював автомеханіком та малярем на приватних підприємствах.
За словами рідних, В’ячеслав любив комп’ютерні ігри, прогулянки до лісу та збирання грибів. Він вирізнявся м’яким характером, самостійністю, цілеспрямованістю і добрим почуттям гумору та захоплювався виготовленням масштабних моделей військової техніки.
У 2025 році В’ячеслав став на захист своєї країни від вторгнення російських окупантів, охороняючи територіальну цілісність України на Північно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 156-ї окремої механізованої бригади.
У В’ячеслава залишилися мати та дві сестри.
Фото: ЛМР
