У суботу, 3 січня, місто попрощається з воїнами Валерієм Рудим, Ігорем Баїком, Іваном Садовим та Анатолієм Дмитрієвим, які віддали життя, захищаючи країну від агресії окупантів. Про це інформує пресслужба.

Прощання з Ігорем Баїком почнеться о 9:30 у Храмі Вознесіння Господнього УГКЦ (вул. Широка, 81А).

Чин похорону воїнів Валерія Рудого, Ігоря Баїка, Івана Садового та Анатолія Дмитрієва розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, приблизно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Захисників Валерія Рудого, Ігоря Баїка та Івана Садового поховають на Личаківському кладовищі, у полі почесних поховань Nº 87 (вул. Пасічна).

Анатолія Дмитрієва поховають на Голосківському кладовищі, на полі почесних поховань.

Мерія закликає мешканців та гостей долучитися до міської церемонії прощання та утриматися від розважальних заходів у цей час.

Що відомо про Захисників

Валерій Рудий (23.07.1999 — 17.12.2025) уродженець села Каплівка Чернівецької області.

Навчався у Каплівській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів, а згодом — у Національній академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного.

Після досягнення повноліття уклав контракт і проходив військову службу у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.

За словами рідних, Валерій захоплювався спортом і інженерною справою, цікавився комп’ютерними іграми, вирізнявся спокоєм та відповідальністю. Мав інструкторський досвід і охоче ділився своїми знаннями.

Брав участь в Операції Об’єднаних сил в складі 24-ї окремої механізованої бригади.

Після початку повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини, боронив територіальну цілісність на Дніпропетровському напрямку.

У Валерія залишилися мати, три сестри та брат.

Ігор Баїк (06.07.1971 — 19.11.2025) львів’янин.

Навчався у ліцеї «Гроно», згодом — у Львівському фаховому коледжі спорту.

Проходив строкову військову службу.

Працював директором у Дитячо-юнацькій спортивній школі футбольного клубу «Львів».

Ігор любив футбол і багато років був частиною спортивної спільноти. Вирізнявся доброзичливістю, відповідальністю, завжди підтримував колег і вихованців.

Брав участь в АТО.

З початком війни став на захист Батьківщини, боронив територіальну цілісність на Донецькому напрямку.

Нагороджений кількома відзнаками Міністерства оборони України.

У Ігоря залишилися дружина Марта та син Орест.

Іван Садовий (10.07.1972 — 21.02.2025) також львів’янин.

Навчався у Львівському училищі фізичної культури, здобув фах техніка-технолога в ЛКЕП.

Проходив строкову військову службу.

Працював інкасатором в ощадному банку.

Іван був універсальною людиною, понад 20 років займався спортом, активно грав у футбол.

З початком війни став на захист Батьківщини у складі 37-ї окремої бригади морської піхоти.

У нього залишилися донька, двоє синів та цивільна дружина.

Анатолій Дмитрієв (17.08.1976 — 26.04.2024), також львів’янин.

Навчався у ліцеї №57, потім здобув освіту у Львівському професійному училищі.

Працював у сфері будівництва на приватних підприємствах.

Анатолій захоплювався риболовлею та дзюдо, мав добру репутацію серед друзів.

У 2023 році пішов на війну, захищав територіальну цілісність в складі 92-ї окремої штурмової бригади.

У нього залишилися мати, дружина, двоє синів, сестра та племінниця.

Фото: ЛМР