У четвер, 26 березня, Львів віддасть шану військовослужбовцям Андрію Ломаго та Юрію Парфенюку, які загинули, захищаючи Україну від російської агресії.

Міська рада просить львів’ян та гостей міста приєднатись до офіційної церемонії прощання та тимчасово утриматись від розважальних заходів і святкувань, повідомляє пресслужба ЛМР.

Чин поховання Юрія Парфенюка розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Пізніше, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають воїна на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна).

Чин поховання Андрія Ломаги відбудеться об 11:00 у храмі Преображення Господнього у селі Малі Підліски. Поховають захисника на місцевому цвинтарі в Малих Підлісках.

Біографічні відомості захисників

Андрій Ломага (31.01.1976 — 02.11.2023). Народився за кордоном, згодом разом із родиною оселився в селі Малі Підліски Львівської області.

Отримав початкову та середню освіту у Закладі загальної середньої освіти І–ІІІ ступенів селища Запитів Новояричівської селищної ради Львівського району. Далі здобув професійну кваліфікацію слюсаря у Львівському коледжі «Інфокомунікації» Національного університету «Львівська політехніка».

Проходив строкову військову службу. Працював у будівельній галузі та як водій навантажувача на приватних підприємствах.

Рідні згадували, що Андрій любив риболовлю, збирати гриби, захоплювався футболом і грав у хокей. Він вирізнявся стриманістю та врівноваженістю, був сім’яниним, доброзичливим і товариським — мав багато друзів.

У 2023 році став на захист України під час повномасштабного вторгнення. Боровся за територіальну цілісність і суверенітет на Донецькому напрямку у складі 42-ї окремої механізованої бригади імені Героя України Валерія Гудзя Сухопутних військ Збройних Сил України. У Андрія залишилися брат із сім’єю та рідні.

Юрій Парфенюк (08.05.1982 — 15.02.2026). Уроженець села Коритно Рівненської області.

Навчався у Пляшівській гімназії Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області, а згодом — у відокремленому структурному підрозділі «Рівненський автотранспортний фаховий коледж Національного університету водного господарства та природокористування» за спеціальністю «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів». Працював на приватному підприємстві маляром.

Рідні відзначали його любов до українських Карпат і активного відпочинку, захоплення автомобілями та їх модернізацією. Юрій був доброзичливим, щирим і безкорисливим, завжди готовим допомогти. Він був люблячим чоловіком, надійним батьком і опорою для родини.

У 2025 році вступив до захисту Батьківщини проти російського вторгнення. Боровся за суверенітет України на Запорізькому напрямку у складі 154-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. У Юрія Парфенюка залишилися мати, дружина, син, донька та рідні.