Чин похорону воїнів розпочнеться 26 липня об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла (вул. Театральна, 11). Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Про це інформує пресслужба ЛМР, пише DailyLviv.com.
У суботу, 26 липня, Львів попрощається з військовослужбовцями Владиславом Бобровським, Назарієм Коваликом, Деураном Тайлаковим, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Мерія закликає мешканців та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.
Сьогодні увечері відбудеться Парастас за двома полеглими військовим. Так, за Деурана Тайлакова молитва буде о 19:00 у церкві Благовіщення Пресвятої Богородиці УГКЦ (вул. Пасічна, 83), за Владислава Бобровського – о 20:00 у церкві Архистратига Михаїла РКЦ (вул. Освицька, 4).
Чин похорону воїнів розпочнеться 26 липня об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла (вул. Театральна, 11). Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Поховають захисників на Личаківському кладовищі, на полі Почесних поховань новітніх Героїв.
Владислав Бобровський (24.06.1979 – 24.01.2024) Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №84 імені Блаженної Йосафати Гордашевської міста Львова. Згодом закінчив бухгалтерські курси.
Проходив строкову військову службу у військовій частині А0998 у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.
Працював на посаді керівника на приватному підприємстві «Галкотлосервіс Львів». Деякий час також працював водієм трамвая в комунальному підприємстві «Львівелектротранс» – цю роботу щиро любив. Для нього це було не лише керування технікою, а й спосіб бути ближчим до львів’ян і життя міста, яке він глибоко цінував.
Зі слів рідних, був людиною широких інтересів і доброго серця. Захоплювався літературою, з любов’ю збирав книжки, цікавився автомобілями, із задоволенням готував смачні страви. Найбільше цінував родину – увесь вільний час присвячував близьким. Був турботливим, уважним і люблячим батьком. Завжди приходив на допомогу тим, хто її потребував.
У 2021 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Луганському напрямку у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений медаллю «Учасник бойових дій».
У Владислава Бобровського залишилися мати, сестра з родиною, дружина та дві доньки.
Назарій Ковалик (09.08.1996 – 24.01.2024). Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №86 міста Львова. Згодом здобув фахову передвищу освіту у відокремленому структурному підрозділі «Автомобільно-дорожній фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка».
Проходив строкову військову службу у військовій частині А0998 .
Працював поліціянтом взводу реагування №2 роти управління поліції охорони в Житомирській області.
Зі слів рідних, захоплювався єдиноборствами: займався карате, дзюдо, самбо та боротьбою. Був сміливим, усміхненим, життєрадісним, позитивним і відданим батьком. Любив життя, родину і завжди дарував тепло усім навколо.
З 2015 по 2017 рік брав участь в Антитерористичній операції у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений державною нагородою Президента України «За участь в Антитерористичній операції».
З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів знову став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Луганському напрямку у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Назарія Ковалика залишилися дружина, донька, син, батьки та брат.
Деуран Тайлаков (13.05.1987 – 24.01.2024). Уродженець міста Турткуль (Республіка Туркменістан). У дитинстві разом із батьками переїхав до міста Львова.
Навчався у середній загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №82 міста Львова.
У цивільному житті працював майстром з укладання бруківки.
Зі слів рідних, був добрим, розсудливим і духовно глибоким. Цікавився теологією, дбав про родину та завжди був готовим підтримати інших.
У 2015 році брав участь в Антитерористичній операції у складі Добровольчого українського корпусу «Правий сектор».
З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Луганському напрямку у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Деурана Тайлакова залишилися донька, брат, сестри, колишня дружина та її родина.
