«Ярослав любив людей і любив мудрість. На різних фронтах він цю мудрість шукав.

Ярослав щораз більше свідчив про основні речі – що ми маємо покликання і привілей спілкуватися, що ми є створені для взаємин. І якщо подивитися на його життя, то ці взаємини, це спілкування, ця конструктивна праця для добра інших, солідарність, Богом дана гідність завжди були в центрі.

Ярослав нас включав у своє життя, у свої проєкти, і включався в наше життя, і в наші сім’ї, у життя Батьківщини.

Ярослав приходив до цієї церкви, з якої він завтра востаннє вийде, тому що цінував взаємини.

Дозвольте від його імені просити прощення у вас Ярино, Гнате, брате Олеже, у всіх рідних, близьких.

Дозвольте також подякувати вам. За те, що ви ділили з ним життя, за те, що ви так часто у різний спосіб ішли з ним і його вели.

Сьогодні користаймо з цих прекрасних уроків і прикладу, який залишив Ярослав. Жиймо по вінця, підставляймо плече один одному – з великою вірою у це життя, яке Бог дає. У цих днях, які грядуть, обіймімо найближчих.

Ще багато попереду. Ярослав вже у вічності. А нам до неї разом паломничати – з працею, піснею, перемогою Божої правди на українській землі.

Нехай вічною буде пам’ять брата нашого Ярослава!»