Олеський замок

У п’ятницю, 20 березня, в Олеському замку на Львівщині відбудеться відкриття виставки «Голгофа: шлях Спасіння. Розп’яття зі збірки ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького». Організатори повідомляють, що експозиція присвячена темі хресних страждань і запрошує відвідувачів до глибшого осмислення цього символу християнської віри.

«Великий піст, Страсний тиждень, світлий день Воскресіння спонукають до роздумів про жертву Христа. Про духовний і тілесний біль Розп’ятого дізнаємося не лише зі Святого Писання, а й з мистецьких зображень хресних страждань».

Виставка «Голгофа: шлях Спасіння. Розп’яття зі збірки ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького» пропонує глядачам звернути увагу на розп’яття як образ самопожертви, прояв любові до людства й Бога, а також як символ перемоги над смертю й надії на вічне життя.

У експозиції представлені зразки сакральної пластики та живопису XV–XIX століть — від скупої готичної образності до динаміки й емоційності барокових форм.

Відкриття виставки відбудеться 20 березня о 14:00.

Коли: виставку можна оглянути до 26 квітня 2026 року.

Де: Олеський замок, вул. Замкова, 30, смт Олесько, Львівська область.

Вхід вільний.

До Олеського замку зручно дістатися маршрутним таксі «Львів–Броди» з автостанції №2. Автобуси відправляються приблизно щопівгодини. Кінцева зупинка для виходу — Олесько; поїздка займає близько 1,5 години, після чого слід пройти пішки ще близько 12 хвилин до території замку. Розклад тут.

Про Олеський замок

Реставрована споруда зберегла небагато первісного палацового оздоблення, проте має що показати відвідувачам. За свідченнями джерел, у стінах замку кілька днів перебував гетьман Богдан Хмельницький.

Олеський замок уперше згадується в письмових джерелах 1327 року. Розташування на кордоні між Литвою й Польщею зробило його об’єктом постійних суперечок і частих змін власників. У XV–XVI століттях замок кілька разів зазнавав руйнівних набігів татар. Вже в другій половині XV століття фортеця втратила виключно оборонну роль і перетворилася на резиденцію магнатських родів — спочатку Даниловичів, потім Собєських і Жувуських.

Замок увійшов до польської історії тим, що 1629 року тут народився онук Даниловича — майбутній король Польщі Ян III Собєський. За часів його правління замок отримав статус королівської резиденції. За легендою, під час народження майбутнього короля почалася гроза, а під час нападу татар, коли бабка-повитуха поклала немовля на мармуровий стіл, вдарив грім і стіл розколовся — відтоді з’явилося пророцтво про визначність дитяти.

У подальшому історія замку була непростою: його неодноразово піддавалися руйнуванням — пожежі та сильний землетрус 1838 року спричинили значні пошкодження мурів. Додаткової шкоди завдали й непомірні реконструкції: після знахідки замурованого скарбу власники влаштували пошуки інших коштовностей, під час яких руйнувалися розписи, каміни та підлоги. До кінця XIX століття замок фактично перейшов у стан руїн. У 1882 році завдяки зібраним львів’янами коштам його викупили й передали державі.

До 1939 року в замку розміщувалася сільськогосподарська жіноча школа. Коли Галичину включили до складу СРСР, у приміщеннях організували табір для польських військовополонених, а в роки Другої світової війни частину приміщень використовували як військові склади.