У понеділок, 11 травня, у Львові відбудеться церемонія прощання з військовослужбовцями Владиславом Благославенним, Даніïлом Благославенним, Євгенієм Кузьменком та Ігорем Терендієм, які загинули, захищаючи Україну від російської агресії.

Міська влада закликає львів’ян та гостей міста приєднатися до урочистостей прощання й одночасно просить утриматися від розважальних заходів та святкувань у цей час.

Прощання з Ігорем Терендієм розпочнеться о 9:30 у Храмі Всіх Святих Українського народу (вул. Петлюри, 32).

Церемонія поховання всіх чотирьох захисників відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Після цього, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховання відбудеться на Личаківському кладовищі — на полі почесних поховань № 87 (вул. Пасічна).

Біографічні довідки захисників

Даніїл Благославенний (20.09.2000 — 23.04.2026). Уродженець міста Луганськ.

Навчався у середній загальноосвітній школі №67 у Львові. Після цього здобув професію сантехніка та електрогазозварювальника у Державному навчальному закладі «Львівський професійний ліцей залізничного транспорту».

За словами рідних, Даніїл вирізнявся добротою, спокійним характером і позитивним ставленням до життя, був захоплений читанням.

У 2025 році він став на захист Батьківщини від російського вторгнення. Служив у складі 210-го окремого штурмового полку Сухопутних військ Збройних Сил України, де боровся за збереження територіальної цілісності та суверенітету на Запорізькому напрямку.

У Даніїла залишилися мати, брати, сестри та інші родичі.

Даніїл Благославенний (20.09.2000 — 23.04.2026). Уродженець міста Луганськ.

Фото 2: У понеділок Львів попрощається із чотирма воїнами, які віддали своє життя за Україну

Навчався у середній загальноосвітній школі м. Добропілля. Після навчання здобув кваліфікацію вчителя фізичного виховання у Луганському університеті.

Проходив строкову службу в армії.

Працював зварювальником у ТОВ «ЦВГ Україна».

Рідні пригадують Владислава як глибоко віруючу, енергійну і життєрадісну людину — працьовиту та відповідальну. Він мав звання майстра спорту з плавання, захоплювався туризмом.

У 2024 році Владислав став на захист України від російського вторгнення. Служив у складі 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського ВМС ЗСУ, захищаючи кордони на Донецькому напрямку.

У Владислава Благославенного залишилися дружина, сини, доньки та інші рідні.

Фото 3: У понеділок Львів попрощається із чотирма воїнами, які віддали своє життя за Україну

Ігор Терендій (27.05.1968 — 05.05.2026). Родом зі Львова.

Навчався в середній загальноосвітній школі №40 у Львові. Згодом опанував професію слюсаря-ремонтника у Державному навчальному закладі «Львівський професійний ліцей залізничного транспорту».

Проходив строкову військову службу.

Працював вогнетривником у сфері будівництва скловарних печей.

Рідні згадують Ігоря як людину, закохану у будівництво, риболовлю, малювання та садівництво. Він любив природу й тварин, вирізнявся відповідальністю, чесністю та щирістю, завжди був готовий допомогти рідним, друзям і побратимам. Його характеризували як справжнього патріота й доброзичливу, чуйну особистість.

У 2023 році Ігор став на захист України від російської агресії. Служив у 125-й окремій важкій механізованій бригаді Сухопутних військ ЗСУ, захищаючи позиції на Донецькому та Південно-Слобожанському напрямках.

Нагороджений медаллю «Ветеран війни».

У Ігоря Терендія залишилися дружина, брат, дві сестри та племінники.

Євгеній Кузьменко «Легіт» (19.05.1993 — 18.03.2026). Народився в Кам’янці-Бузькій Львівської області.

Фото 4: У понеділок Львів попрощається із чотирма воїнами, які віддали своє життя за Україну

Навчався в ОЗЗСО І–ІІІ ступенів №2 імені Григорія Тютюнника в Кам’янці-Бузькій. Потім здобув освіту на географічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка (кафедра туризму).

Працював у сфері проєктування та виготовлення меблів, мав власну справу.

Рідні кажуть, що Євгеній активно займався волонтерством, вирізнявся добротою, відкритістю, тонким почуттям гумору та оптимізмом. Він часто допомагав іншим, не шкодуючи себе, проявляв самовідданість. Був мужнім, відданим та надихаючим. Захоплювався грою на гітарі, гарно співав, довгий час грав у футбол і організовував матчі, цікавився нумізматикою, історією та медициною. Любив природу: фотографував у дикій місцевості, подорожував та дбав про вуличних тварин.

У 2025 році Євгеній став на захист Батьківщини від російського вторгнення. Служив у складі 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ, захищаючи позиції на Дніпропетровському та Запорізькому напрямках.

У Євгенія Кузьменка залишилися дружина, син, донька, батьки, брат та інші родичі.