Фото: Іван Станіславський / Твоє Місто
Колишня очільниця управління екології ЛМР (2019-2023) Олександра Сладкова поділилась, що досліджувала питання про те, чи можна частково відкрити річку Полтву. Відтак, вона вважає, що потічок на Левицького може бути шансом, аби повернути потік природної води на кілька вулиць історичного середовища.
«Моє дослідження почалося з пошуку води в достатній і головне стабільній кількості. Полтва мала три притоки: потік Залізна вода (вул.Стуса), Вулецький потік (вул.Сахарова) та Срібний потік або річка Пасіка (вул.Левицького). Срібний потік був завжди найбільш повноводний і принаймні з 16 ст. живив водою найбільші криниці, а згодом і фонтани площі Ринок. На території сучасного парку Погулянка є навіть залишки каптажу на одному з джерел. Далі були прокладені водогони по вул.Погулянка – Левицького – Тершаківців – Пекарська – Винниченка – Руська. А саме русло Срібного потоку на Тершаківців не повертало, а йшло вулицею Левицького через сучасну Білозіра на проспект Шевченка, де впадало в Полтву», – пише Сладкова.
Каптаж на водозаборі в парку Погулянка, на склепінні дата: 1839 рік
Найбільш видиме на зараз джерело в Парку Погулянка утворює потічок, який не пересихає і не замерзає. Але завдяки гідрогеологічному дослідженню парку Погулянка, яке проводили раніше, відомо, що в парку є ще два джерела – їх не видно, адже вони підключені до загальносплавної каналізації, що двома нитками проходить по головній алеї парку.
«Коли я привела на екскурсію в парк наших колег з данського міста Орхус по проєкту розробки Водної візії Львові до 2100 року, одна з колег сказала «Ви божевільні спускати джерельну воду в каналізацію і наповнювати озера іноді навіть водопровідною водою? Пустіть ці потічки по вулицях міста, як у Фрайбургу!»
Одне з видимих джерел у парку Погулянка
Водночас, каже Сладкова, виникало питання – куди спрямувати воду, а також – чим наповнити став на території Академії ветеринарної медицини. Вирішення обох проблем стало можливим: «Я знайшла інформацію, що історичні водогони йшли через вул. Тершаківців, щоб гравітаційно зайти на площу Ринок. Тож склався в голові маршрут «Від озера до озера» довжиною 2.3 км, від озер Погулянки до історичного Вороблячого ставу на території ветакадемії. А далі переливом в каналізацію. Але по дорозі джерельна вода буде витрачатися на те, щоб допомагати місту адаптовуватись до зміни клімату, підтримувати біорізноманіття і покращувати якість життя мешканців».
До слова, на вул. Левицького планується реалізація проєкту прокладання велоінфраструктури. У базовому варіанті там планували пустити двосторонню велодоріжку між деревами.
«Колеги пішли на зустріч і ми домовились максимально посунути велоінфраструктуру ближче до проїзної частини (без сумніву зі збереженням дерев), а простір між вело- і пішохідним шляхом зберегти для відновлення частинки Полтви. Хтозна, коли воно буде. Тут є ще багато над чим подумати, тому не поспішаємо і шукаємо фахівців, щоб змогти спроектувати повернення потоку».
Полтва – це річка, яка пронизує увесь центр Львова та вже доволі давно вона протікає під містом, у підземних колекторах. За останні кілька років були різні ідеї щодо цієї річки, одна з яких – відкрити її. Друга ідея – зробити ставки у Львові. Про те, що роблять з підземними річками у Європі і чи є сенс відкривати їх, робити доступними з максимальною користю для громади «Твоєму місту» розповідав французький архітектор Франції Мартен Дюплантьє.
«Багато міст ховають під землею свої річки, лише деякі їх відкрили, зробили доступними. Це довгий шлях, але це можливо. Звісно, наявність води на поверхні – це спосіб створити різні біотопи, додати більше біорозмаїття в межах міста, а також охолодити деякі квартали. Це має дуже хорошу перевагу».
Він пояснював, що у Західній Європі обов’язковою є певна інфільтрація на кожній ділянці, яку використовують забудовники. На таких площинах мають бути відкриті ставки, які за своєю природою є сухими, але коли падає дощ, вони наповнюються водою.
Більше тут.
