У Львові завтра відбудеться прощання з героями Олександром Садовніченком і Володимиром Костирком.

Захисників поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань Nº 87 (вул. Пасічна).

У вівторок, 30 грудня, відбудеться прощання з воїнами Олександром Садовніченком та Володимиром Костирком, які поклали свої життя на шляху захисту України. Цю інформацію підтвердила пресслужба ЛМР.

Чин похорону військових Олександра Садовніченка та Володимира Костирка стартує о 11:00 в Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Після цього, приблизно о 11:30, пройде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Деталі про захисників

Олександр Садовніченко (03.03.1993 – 06.01.2025) родом із Святогірська Донецької області.

Олександр отримав освіту в Святогірському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів, а згодом продовжив навчання у Слов’янському державному педагогічному університеті, де вивчав «Менеджмент».

Він працював у сфері продажу в приватному підприємстві та в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта».

Зі слів родичів, Олександр мав захоплення компютерною технікою та ремонтував її. Він вирізнявся спокоєм, добротою та турботливістю, завжди намагався підтримати тих, хто потребував допомоги.

У 2024 році Олександр став на захист Батьківщини від агресії російських окупантів, обороняючи територіальну цілісність України на Курському напрямку у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади.

У Олександра Садовніченка залишився батько.

Володимир Костирко (17.02.1973 – 30.11.2025) — уродженець Львова.

Він навчався в ліцеї №5 імені Іванни та Іллі Кокорудзів Львівської міської ради, а потім здобув професію монтера у Львівському професійно-технічному училищі.

Служив строкову військову службу, після чого уклав контракт і служив у Національній гвардії України.

Володимир працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Львів».

За словами родини, він захоплювався деревообробкою, садівництвом та риболовлею. Володимир відзначався відкритістю і щирістю, завжди був готовий допомогти.

Володимир був учасником АТО.

З початком масштабного вторгнення російських окупантів, він знову став на захист рідної землі, обороняючи Україну на Запорізькому, Херсонському, Донецькому та Південно-Слобожанському напрямках у складі 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади та 125-ї окремої важкої механізованої бригади.

Володимир нагороджений низкою відзнак.

У Володимира Костирка залишилися син, дружина, сестра, брат і племінниця.