Фото: ЛМР

У суботу, 21 лютого, у Львові відбудеться церемонія прощання з військовослужбовцями Романом Дерефінкою та Михайлом Білим, які загинули, захищаючи Україну від російської агресії. Інформацію оприлюднено пресслужбою Львівської міської ради.

Прощання з Михайлом Білим розпочнеться о 09:30 у храмі святого Василія Великого та священномученика Олексія Зарицького УГКЦ.

Похоронний обряд обох воїнів відбудеться о 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Орієнтовно о 11:30 на площі Ринок розпочнеться загальноміська церемонія прощання.

Поховають захисників на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна).

Що відомо про захисників

Роман Дерефінка (13.03.1975 — 26.11.2024) — львів’янин.

Навчався у загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №78 та у ліцеї №93 Львівської міської ради. Далі здобував професійну освіту у середньому професійно-технічному училищі №38 міста Львова.

Проходив строкову службу в армії, а згодом служив у внутрішніх військах.

За словами рідних, Роман захоплювався риболовлею та футболом, любив проводити час на природі. Його характеризували як добру, щиру і врівноважену людину з м’яким, неконфліктним характером.

У 2024 році став на захист Батьківщини під час повномасштабного вторгнення російських військ. Боровся за територіальну цілісність і суверенітет України на Курському напрямку у складі 1-ї окремої важкої механізованої Сіверської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Романа Дерефінки залишилися батьки, брат, сестра та родина.

Михайло Білий (19.11.1997 — 15.02.2026) — львів’янин.

Закінчив навчання у ліцеї №38 Львівської міської ради. Отримав професію слюсаря-автомеханіка у Вищому професійному училищі №29 та у Вищому професійному училищі №63 міста Львова.

Проходив строкову службу у складі Національної гвардії України.

Працював у будівельній галузі та був водієм навантажувача на приватних підприємствах.

Рідні згадують Михайла як добру, спокійну та життєрадісну людину. Він щиро любив племінників, тепло ставився до дітей і мав велике серце для тварин. Був товариським, мав багато друзів, завжди усміхнений і відкритий до людей. Михайло захоплювався кулінарією, слухав музику, писав пісні і вирізнявся творчою натурою.

У 2025 році став на захист Батьківщини під час вторгнення російських окупантів. Захищав територіальну цілісність і суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку у складі 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Михайла Білого залишилися мати, сестра та племінники.