У Львівському Центрі дитячої медицини вперше була застосована інноваційна мікрохірургічна техніка для з’єднання човноподібної кістки руки 17-річного пацієнта. Про це повідомляють з «Охматдиту».

Під час тренування з волейболу Гліб впав і отримав сильний забій, який тривалий час не проходив. Перші обстеження не показали серйозних ушкоджень, але дискомфорт і обмежена рухливість руки зберігались кілька місяців. Вирішення проблеми відбулось лише після звернення до Львівського медичного закладу, де виявили рідкісний перелом човноподібної кістки правого зап’ястка, що трансформувався в несправжній суглоб.

«Проблема з човноподібною кісткою полягає в її обмеженому кровопостачанні. Навіть після оперативних втручань вона часто не зростається. Коли ж перелом залишається недіагностованим довгий час, формується несправжній суглоб, і лікування стає набагато складнішим», – коментує керівник клініки, ортопед-травматолог Олександр Корольков.

Для зрощення кістки лікар використовував інноваційну методику, яку відпрацював під час спільних операцій з відомим іспанським мікрохірургом Франциско Сольдадо. Операція включала видалення рубцевої тканини, кісткову алопластику, фіксацію за допомогою спеціального компресуючого гвинта Герберта, а також важливий етап – пластику окістя на живлячій судинній ніжці з п’ясткової кістки першого пальця.

«Перелом човноподібної кістки часто не виявляється на звичайному рентгені. Ця кістка має специфічність, пов’язану з поганим кровопостачанням, і якщо перелом не виявити вчасно, він навряд чи заживе самостійно», – підкреслює Олександр Корольков.

Операція пройшла успішно, шкірні розрізи були мінімальними, рани зашили косметично. Після цього пацієнту наклали спеціальну гіпсову пов’язку на 1,5 місяці.

Пацієнту пообіцяли, що біль зникне, рухливість руки відновиться, і через певний час він зможе повернутись до волейболу без обмежень. Єдина можлива подальша операція – видалення титанового гвинта, якщо виникне така потреба.

Лікарі наголошують на важливості ранньої діагностики: за наявності болю в зап’ястку більше 1–2 тижнів слід звертатися до спеціалістів та проходити точні методи діагностики, такі як МРТ або КТ.