У вівторок, 12 травня, Львів віддасть останню шану військовослужбовцям Олексію Губському, Андрію Ващуку та Юрію Гавелку, які загинули, захищаючи Україну від російської агресії.

“Мерія просить львів’ян і гостей міста приєднатися до міської церемонії прощання та тимчасово утриматися від розважальних заходів і святкувань”, — зазначено в офіційному повідомленні.

Панахида за загиблими відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Після богослужіння, орієнтовно о 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Андрія Ващука поховають на Личаківському кладовищі, у полі почесних поховань № 87 (вул. Пасічна). Олексія Губського — на Голосківському кладовищі, поле 34-В. Юрія Гавелка поховають на кладовищі в селі Рясне-Руське.

Біографічні довідки захисників

Андрій Ващук (08.09.1976 — 04.05.2026). Родом зі Львова.

Навчався у середній загальноосвітній школі № 23 у Львові, згодом отримав професійну освіту у Львівському коледжі готельно-туристичного та ресторанного сервісу.

Проходив строкову військову службу.

Працював у галузях обслуговування та логістики на приватних підприємствах.

Рідні згадують Андрія як чуйну й небайдужу людину — він завжди був готовий допомогти, вирізнявся сміливістю, щирістю та відповідальністю. Відзначався добрим серцем і був надійним побратимом. Захоплювався готуванням та читанням, особливо детективів.

У 2024 році став на захист України під час повномасштабного вторгнення. Служив у складі 40-ї окремої бригади морської піхоти ВМС Збройних Сил України, боровся за територіальну цілісність і суверенітет на Північно-Слобожанському, Донецькому, Миколаївському та Херсонському напрямках.

Від нього лишилися мати, донька, дружина, сестра та широка родина.

Олексій Губський (28.04.1977 — 08.05.2026). Родом зі Львова.

Фото 2: Завтра Львів прощатиметься із трьома захисниками

Закінчив ліцей №81 імені Петра Сагайдачного Львівської міської ради.

Проходив строкову військову службу.

Працював у будівництві на приватних підприємствах.

Рідні описують Олексія як добру, щиру та життєрадісну людину: комунікабельного, активного й турботливого, який завжди приходив на допомогу і мав сильні патріотичні переконання. Захоплювався риболовлею та полюванням, читав детективи. Мріяв стати медиком і згодом реалізував цю мрію.

Учасник АТО та Операції об’єднаних сил у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади ДШВ ЗСУ.

Після початку повномасштабного вторгнення боровся за незалежність України у складі 103-ї окремої бригади територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького. Виконував завдання на Луганському, Південно-Слобожанському та Північно-Слобожанському напрямках.

Нагороджений численними відзнаками за службу.

У Олексія залишилися кохана, мати, син, донька, тітка, сестри, родина, друзі та побратими.

Юрій Гавелко (27.08.1988 — 08.05.2026). Родом зі Львова.

Фото 3: Завтра Львів прощатиметься із трьома захисниками

Навчався у середній загальноосвітній школі № 63 у Львові, згодом — у Львівському державному університеті внутрішніх справ та у Львівському державному університеті фізичної культури імені Івана Боберського.

Проходив строкову військову службу.

Працював тренером у комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівський фаховий коледж спорту». Був майстром спорту міжнародного класу зі стрільби з лука, членом національної збірної України, головою комітету атлетів та членом президії Всеукраїнської федерації стрільби з лука. Юрій багаторазово перемагав і здобував призові місця на всеукраїнських і міжнародних змаганнях; став рекордсменом світу, Європи та України. Він виховав не одне покоління спортсменів, які представляли державу на змаганнях найвищого рівня.

Юрій володів важливими спортивними титулами:

— срібний та бронзовий призер чемпіонату світу (2004);

— чемпіон Європи (2011);

— бронзовий призер чемпіонату світу (2012);

— срібний та бронзовий призер Гран-прі Європи (2012, 2018);

— срібний призер чемпіонату Європи (2019).

Близькі згадують Юрія як добру, щиру та турботливу людину — оптимістичного, життєрадісного, який любив дітей, вів активний спосіб життя і вмів навчати інших. Він був наставником і завжди підтримував людей навколо себе.

З 2019 року проходив військову службу за контрактом на посаді спортсмена‑стажера спортивного взводу спортивної роти Навчально‑спортивної бази літніх видів спорту Міністерства оборони України.

Від Юрія лишилися мати, кохана та родина.