У вівторок, 21 квітня, Львів проводжатиме в останню путь військовослужбовців Богдана Петруся та Юрія Кузнєцова, які загинули, захищаючи Україну від російської агресії.

«Міська рада закликає мешканців і гостей Львова долучитися до церемонії прощання та тимчасово утриматися від розважальних заходів і святкувань», — йдеться в офіційному повідомленні.

Церемонія поховання розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апостолів Петра і Павла. Після богослужіння, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Богдана Петруся поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна), а Юрія Кузнєцова — на Ряснянському кладовищі (вул. Лукасевича).

Біографічні довідки захисників

Богдан Петрусь (23.12.1982 — 09.02.2024), уродженець Львова.

Навчався у Львівській середній загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів № 7 Львівської міської ради. Пізніше здобув професію електрика у Львівському вищому професійному училищі комп’ютерних технологій та будівництва.

Працював слюсарем у Львівському комунальному підприємстві «Львівелектротранс».

Рідні згадують Богдана як спокійну, добру, турботливу і щиру людину, товариську, яка захоплювалася приготуванням їжі, автомобілями та механікою.

У 2023 році пішов захищати Батьківщину від російського вторгнення. Виконував бойові завдання на Миколаївському та Херсонському напрямках у складі 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського Військово-морських Сил Збройних Сил України.

У Богдана Петруся залишилися батьки та інші рідні.

Фото 2: 21 квітня Львів попрощається з воїнами Богданом Петрусем та Юрієм Кузнєцовим

Юрій Кузнєцов (07.06.1973 — 11.04.2026), уродженець Львова.

Навчався у Львівській середній загальноосвітній школі № 33. Надалі отримав професію електрика у Вищому професійному училищі № 29 міста Львова.

Проходив строкову військову службу.

Працював у будівельній галузі на приватних підприємствах.

Рідні описують Юрія як спокійну, неконфліктну, усміхнену та товариську людину, яка завжди приходила на допомогу. Він любив відпочивати на природі, подорожувати й відкривати для себе нові місця.

У 2025 році став на захист Батьківщини проти російської агресії. Виконував бойові завдання на Дніпропетровському напрямку у складі 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка, а також на Південно-Слобожанському напрямку у складі військової частини А5239 Сухопутних військ Збройних Сил України.

Відзначений нагородами: медаллю Міністерства оборони України «За поранення», відзнакою Президента України — медаллю «Захиснику Вітчизни», а також медаллю «Ветеран війни».

У Юрія Кузнєцова залишилися мати, брат та інші члени родини.