У Львові відбудеться прощання з чотирма захисниками: ким вони були


У суботу, 26 липня, Львів попрощається з військовослужбовцями Владиславом Бобровським, Назарієм Коваликом, Деураном Тайлаковим та Віталієм Марселем, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це повідомила пресслужба ЛМР. 


Сьогодні увечері відбудеться Парастас за двома полеглими військовими. Так, за Деурана Тайлакова молитва буде о 19:00 у церкві Благовіщення Пресвятої Богородиці УГКЦ (вул. Пасічна, 83), за Владислава Бобровського – о 20:00 у церкві Архистратига Михаїла РКЦ (вул. Освицька, 4).


Чин похорону воїнів розпочнеться 26 липня об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла (вул. Театральна, 11). Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.


Поховають захисників на Личаківському кладовищі, на полі Почесних поховань новітніх Героїв.


Що відомо про захисників


Віталій Марсель (24.11.1982 – 04.07.2025). Львів’янин.  


Навчався у середній загальноосвітній школі №84 імені Блаженної Йосафати Гордашевської. Згодом продовжив навчання у Національному університеті «Львівська політехніка» та у Лондоні (Великобританія).


Протягом життя працював у сфері деревообробки на приватних підприємствах.


Зі слів рідних, був надзвичайно щедрим, добрим, комунікабельним та впевненим. Захоплювався риболовлею та грою у більярд.


У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському та Північно-Слобожанському напрямках у лавах 116-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.


У Віталія Марселя залишилися син та дружина.



Владислав Бобровський (24.06.1979 – 24.01.2024) Львів’янин.


Навчався у середній загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №84 імені Блаженної Йосафати Гордашевської міста Львова. Згодом закінчив бухгалтерські курси.


Проходив строкову військову службу у військовій частині А0998 у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.


Працював на посаді керівника на приватному підприємстві «Галкотлосервіс Львів». Деякий час також працював водієм трамвая в Комунальному підприємстві «Львівелектротранс» –   цю роботу щиро любив. Для нього це було не лише керування технікою, а й спосіб бути ближчим до львів’ян і життя міста, яке він глибоко цінував.


Зі слів рідних, був людиною широких інтересів і доброго серця. Захоплювався літературою, з любов’ю збирав книжки, цікавився автомобілями, із задоволенням готував смачні страви. Найбільше цінував родину – увесь вільний час присвячував близьким. Був турботливим, уважним і люблячим батьком. Завжди приходив на допомогу тим, хто її потребував.


У 2021 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Луганському напрямку у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.


Нагороджений медаллю «Учасник бойових дій».


У Владислава Бобровського залишилися мати, сестра з родиною, дружина та дві доньки.



Назарій Ковалик (09.08.1996 – 24.01.2024) Львів’янин.


Навчався у середній загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №86 міста Львова. Згодом здобув фахову передвищу освіту у відокремленому структурному підрозділі  «Автомобільно-дорожній фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка».


Проходив строкову військову службу у військовій частині А0998 .


Працював поліцейським взводу реагування №2 роти Управління поліції охорони в Житомирській області.


Зі слів рідних, захоплювався єдиноборствами: займався карате, дзюдо, самбо та боротьбою. Був сміливим, усміхненим, життєрадісним, позитивним і відданим батьком. Любив життя, родину і завжди дарував тепло усім навколо.


З 2015 по 2017 рік брав участь в Антитерористичній операції у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.


Нагороджений державною нагородою Президента України «За участь в Антитерористичній операції».


Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів знову став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Луганському напрямку у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.


У Назарія Ковалика залишилися дружина, донька, син, батьки та брат.



Деуран Тайлаков (13.05.1987 – 24.01.2024) Уродженець міста Турткуль (Республіка Туркменістан). У дитинстві разом із батьками переїхав до міста Львова.


Навчався у середній загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №82 міста Львова.


У цивільному житті працював майстром з укладання бруківки.


Зі слів рідних, був добрим, розсудливим і духовно глибоким. Цікавився теологією, дбав про родину та завжди був готовим підтримати інших.


У 2015 році брав участь в Антитерористичній операції у складі Добровольчого українського корпусу «Правий сектор».


Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Луганському напрямку у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.


У Деурана Тайлакова залишилися донька, брат, сестри, колишня дружина та її родина.



Фото: ЛМР



Джерело