Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Полеглих захисників поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань новітніх Героїв.
Встановив освіту в ліцеї «Гроно». Здобув кваліфікацію будівельника у Львівському професійному коледжі прикладного мистецтва та дизайну. Згодом поглибив фахові знання у Національному університеті «Львівська політехніка».
Працював майстром з ремонтних робіт на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Андрій був доброю, щирою, відповідальною особою, завжди готовою прийти на допомогу. Його цікавила філософія та військова справа, займався кікбоксингом і мав сильне почуття справедливості.
З початком повномасштабного вторгнення став на захист країни від агресії. Боронив територіальну цілісність і суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 2‑ї окремої Галицької бригади Національної гвардії України.
В Андрія Савки залишилися мати, брат та дві сестри.
Роман Бохно (06.02.1973 – 11.09.2024)
Вчився у ліцеї № 2. Професію столяра по виробництву меблів здобув у Художньому професійно-технічному училищі імені Йосипа Петровича Станька.
Проходив строкову військову службу.
Працював арбористом-альпіністом на приватному підприємстві.
Зі слів рідних, Роман був добрим, щирим і турботливим, любив тварин і природу, зі щирим задоволенням збирав гриби і завжди готовий допомогти.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 46‑ї окремої аеромобільної Подільської бригади.
У Романа Бохна залишилися дружина, донька, син та брат.
Микола Яцишинець (19.12.1978 – 12.10.2024)
Навчався у ліцеї № 66. Потім здобув професію інженера у Національному університеті «Львівська політехніка».
Першу роботу отримав електромонтером на приватному підприємстві.
Зі слів рідних, Микола був добрим, спокійним та щирим, завжди готовим допомогти іншим. Він вирізнявся харизмою, добрим почуттям гумору та життєлюбиством. Любив природу, брав участь у спортивних заходах, палко підтримував футбольний клуб «Карпати».
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку в складі 68‑ї окремої єгерської бригади.
У Миколи Яцишинця залишилися мати, два сини, донька, брат і сестра.
Микола Тарасюк (23.12.1988 – 18.10.2025)
Навчався у Симонівському ліцеї. Здобув фах у Рівненському фаховому коледжі Національного університету біоресурсів і природокористування України за спеціальністю «Будівництво та експлуатація будівель та споруд». Згодом поглибив свої знання в Національному університеті водного господарства та природокористування.
Працював майстром з ремонтних робіт, завжди відповідально підходив до своєї справи.
Зі слів рідних, Микола був щирим, доброзичливим і життєрадісним, цінував спілкування з друзями, був дбайливим батьком та чоловіком. Його активність і товариськість завжди підкреслювали його щире ставлення до людей.
У 2024 році став на захист Батьківщини від агресії. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Північно-Слобожанському напрямках у складі 33‑ї та 156‑ї окремих механізованих бригад.
Нагороджений медаллю «Ветеран війни».
У Миколи Тарасюка залишилися донька, дружина, мати, рідні та друзі.
