У понеділок, 18 травня, львівська громада проведе в останню путь військовослужбовців Юрія Яровенка, Івана Кота та Зіновія Солтиса, які віддали життя в боротьбі з російською агресією.
Міська рада просить городян і гостей міста приєднатися до міської церемонії прощання та в цей час утриматися від розважальних заходів і святкувань.
Церемонія прощання з Юрієм Яровенком розпочнеться о 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Близько 11:30 відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Поховають Юрія Яровенка на Личаківському цвинтарі, на полі почесних поховань № 87 (вул. Пасічна).
Панахида за воїном Іваном Котом розпочнеться о 12:10 у храмі Воздвиження Чесного Хреста УГКЦ у селі Велике Колодно. Опісля, о 14:15, пройде заупокійне богослужіння у церкві Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ у місті Дубляни.
Івана Кота поховають на місцевому кладовищі в місті Дубляни.
Прощання із захисником Зіновієм Солтисом розпочнеться о 11:30 у родинному помешканні за адресою: село Зашків, вул. Коновальця, 22. Після цього відбудеться чин похорону в церкві Архистратига Михаїла.
Поховання Зіновія Солтиса відбудеться на сільському кладовищі в Зашкові, на військовому полі.
Біографічні довідки захисників
Юрій Яровенко (20.11.1979 — 02.05.2026). Уродженець міста Очаків Миколаївської області. Більшу частину життя проживав у смт Новий Яричів Львівської області.
Фото 1: Завтра громада Львова прощається із захисниками Юрієм Яровенком, Іваном Котом і Зіновієм Солтисом
Навчався у загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів смт Новий Яричів, пізніше — у Техніко-економічному фаховому коледжі Національного університету «Львівська політехніка» (відокремлений структурний підрозділ).
Працював у галузі міжнародних автоперевезень на приватних підприємствах.
Рідні згадують Юрія як щиру, добру та працелюбну людину, яка завжди була готова допомогти. Він любив свою справу, захоплювався подорожами, автомеханікою та всім, що пов’язане з автомобілями. Також був членом Товариства Червоного Хреста України.
У 2025 році Юрій став до захисту України під час повномасштабного вторгнення. Він брав участь у відсічі на Запорізькому напрямку у складі 61-ї окремої механізованої Степової бригади Сухопутних військ ЗСУ.
Нагороджений медаллю «Ветеран війни».
У Юрія Яровенка залишились батьки, дружина, двоє синів, брат та близькі родичі.
Іван Кот (14.09.1992 — 14.02.2025). Родом зі смт Куликів Львівської області. Більшу частину життя прожив у місті Дубляни, пізніше разом із родиною мешкав у селі Велике Колодно Львівської області.
Фото 2: Завтра громада Львова прощається із захисниками Юрієм Яровенком, Іваном Котом і Зіновієм Солтисом
Освіту здобував у Дублянському опорному ліцеї імені Героя України Анатолія Жаловаги, а далі навчався у Львівському вищому професійному училищі комп’ютерних технологій та будівництва. Пізніше продовжив навчання у Львівській філії Київського національного університету культури і мистецтв за спеціальністю «кіномеханік».
Проходив строкову службу в армії, згодом служив у Силах логістики Збройних Сил України.
Рідні згадують Івана як людину, яка захоплювалася риболовлею та футболом, була глибоко віруючою, жила за християнськими принципами і часто читала Святе Письмо. Він відзначався працелюбністю, відданістю і відкритістю, був активним і товариським.
Брав участь в АТО.
Після повномасштабного вторгнення Іван захищав Україну на Миколаївському та Донецькому напрямках у складі 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського ВМС ЗСУ.
У Івана Кота залишилися дружина, син, донька, батьки, сестра, брат та інші рідні.
Зіновій Солтис (11.11.1992 — 18.03.2026). Уродженець села Зашків Львівської області.
Фото 3: Завтра громада Львова прощається із захисниками Юрієм Яровенком, Іваном Котом і Зіновієм Солтисом
Навчався у Зашківському ліцеї імені Євгена Коновальця. Надалі здобув спеціальності електрогазозварника, коваля ручного кування та газозварника у Львівському міжрегіональному вищому професійному училищі залізничного транспорту.
Проходив строкову службу у Десантно-штурмових військах ЗСУ.
Працював на підприємствах у сфері металообробки та зварювальних робіт.
Рідні характеризують Зіновія як людину, закохану в ковальську справу, добру, щиру та привітну — того, хто завжди був готовий допомогти. Він відзначався працелюбністю й чуйністю.
Брав участь в АТО.
Під час повномасштабного вторгнення Зіновій обороняв Україну на Донецькому напрямку у складі 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади ДШВ ЗСУ, а також на Північно-Слобожанському напрямку у складі 101-ї окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони ЗСУ.
У Зіновія Солтиса залишилися мати, брат із сім’єю та інші родичі.
Створено за матеріалами: 032.ua
